Талановита актриса театру і кіно, вихованка великого Додіна, Єлизавета Михайлівна Боярська, незважаючи на свою молодість, прима Малого драматичного театру, розташованого в Санкт-Петербурзі, встигла виконати безліч головних ролей. Більш детально про життєвий шлях розповість тільки біографія знаменитої Лізи Боярської.
Зміст
- Дитячі роки
- Студентське життя
- Власний хліб
- Особисте життя
Дитячі роки
У грудні 1985 року 20 числа Ленінград вперше почув голосок Єлизавети Боярської. Народилася дівчинка у 
сім’ї народних артистів Михайла Боярського та Лариси Луппіан.
Її дитячі роки були наповнені заняттями класичними і джазовими танцями. Дівчинка також закінчила підліткову модельну школу, яка і допомогла їй повністю розслабитися, стати впевненою в собі. Освітня школа не привертала увагу юної Єлизавети. Оцінки її були досить посередніми. Тим не менш, в останні роки Ліза зуміла надолужити згаяне, завдяки заняттям з репетиторами, і збільшити успішність до необхідного рівня.
Перший кінодебют у Лізи Боярської відбувся в її тринадцять років, коли вона зіграла роль наркоманки Аліси, дочки багатих батьків, у фільмі під назвою «Ключі від смерті». У цьому ж віці юна леді встигає спробувати себе і в епізодичних ролях. Мова йде про серіал «Агент національної безпеки – 3». Тим не менш, в її життєвому плані не було місця для професії актриси.
Своїм покликанням Єлизавета вважала завжди піар.
Втім, від долі не втечеш. Після шкільного випускного дівчина починає відвідувати підготовчі курси, щоб згодом присвятити себе журналістиці. Однак незабаром вона зрозуміла, що це не її покликання. Остаточні сумніви розвіяли відвідування нещодавно відкритого навчального закладу
про театру «На Мохової». Дане подія, про яку не замовчує її біографія, отредактировало майбутній життєвий курс. Для батьків така зміна в поглядах і переконаннях виявилася великою несподіванкою.
Ніхто в родині Боярських не міг подумати, що шлях актриси вибере саме Єлизавета. Батько і мати великі надії покладали на свого сина Сергія, але доля розпорядилася життям дітей інакше.
Студентське життя
Своє доленосне рішення Ліза Боярська прийняла за два місяці перед початком вступних випробувань. За такий короткий термін абітурієнтка встигла підготуватися до вступу в Санкт-Петербурзьку державну академію театрального мистецтва. Вступний іспит відняв сил більше, ніж весь період підготовки. Її «ганяла» екзаменаційна комісія більше години. За цей час Єлизавета встигла:
- показати себе в танці;
- похвалитися вокалом;
- показати знання кількох іноземних мов.
Вона зуміла довести екзаменаційної комісії, що гідна навчатися в стінах навчального закладу та претендувати на «титул» студента.
Вчителем і наставником Лізи Боярської виявився професор, народний артист Росії, видатний театральний режисер Лев Абрамович Додін.
Дівчина демонструвала не тільки величезна працьовитість, але також зуміла довести, що вона гідна продовжити династію великих Боярських. За свої праці була удостоєна Президентської стипендії.
Її біографія зберігає один цікавий факт: ще в період навчання дівчині вдалося блискуче взяти участь у двох постановках, які належали Малого драматичного театру. За виконання ролі Гонерельи у виставі під назвою «Король Лір» вона була нагороджена премією «Золотий софіт». В комедійному спектаклі «Примха» вона зіграла роль Гурьевны – повітової свахи.
Втім, не тільки театральним життям були наповнені роки Лізи Боярської. Вона також активно вибудовувала свою кінокар’єру. У 2003 році вона знялася у фільмах: «Демон полудня» і «Кобра. Антитерор», де виконала невеликі ролі. У наступному році вона вже брала участь у зйомках військової німецько-італійської драми під назвою «Бункер» режисера Олівера Хіршбігеля.
Після закінчення року їй була запропонована перша велика роль у кіноробіт Олександра Рогожкіна. У його військовій драмі під назвою «Перший після Бога» вона зіграла роль зворушливою дівчата Таньки, безнадійно закоханої в хороброго капітана підводного човна. В цьому ж 2005 році Єлизавета знялася в ролі Франсуази Фаберже в черговий кінокартині «Своє чуже життя». Історична стрічка оповідала про післяреволюційному періоді.
Єлизавета Боярська завжди віддавала перевагу зйомкам в історичних картинах, оскільки навіть сьогодні вважає себе абсолютно несучасним людиною.
Не менш плідним у часи її студентського життя, виявився і 2006 рік. За цей час було екранізовано з її участю відразу кілька кінокартин:
- «Юнкера».
- «Зачеплені».
- «Грозові ворота».
- «Запасний інстинкт».
- «Парк радянського періоду».
Як говорить біографія талановитої Лізи Боярської, особливої уваги в студентські роки заслуговує її робота в мелодрамі «Ви не залишите мене», знятої під керівництвом Алли Сурикової. Пікантність зйомок полягає в тому, що в цій картині дочка вперше знімалася зі своїм батьком.
Єлизавета Боярська згадує, що зйомки в мелодрамі «Ви не залишите мене» разом з отцем Михайлом Боярським, були для неї дуже незвичайні і подарували досить цікавий досвід.
Власний хліб
Після закінчення Єлизаветою Петербурзької театральної академії вона була прийнята в штат Молодий студії МДТ – Театру Європи. Саме тут її акторський талант розкривався ще в студентські роки. Цей рік ознаменувався прем’єрою легендарного спектаклю під керівництвом Льва Додіна, який носив назву «Життя і доля». Він був поставлений за однойменним романом Василя Гросмана. Природно, що для Лізи Боярської у ньому була відведена головна роль – Жені. Репетиції вистави тривали протягом довгих чотирьох років. Це час практично повністю припадає на роки навчання Єлизавети в стінах академії.
У творчому житті Лізи Боярської вистава «Життя і доля» займає особливе місце, оскільки саме він зіграв ключову роль у становленні великої актриси.
У 2008 репертуар Єлизавети поповнився ще двома не менш значущими театральними роботами. В антрепризі під назвою «Сірано де Бержерак» дівчина зіграла роль Роксани, а в «Марних зусиллях кохання» – Розалины.
Наступний рік також був плідним для Лізи Боярської. Зокрема, її біографія поповнилася спектаклем, поставленим за п’єсою Теннессі Вільямса, під назвою «Прекрасне неділю для розбитого серця». В ній актрисі відвели роль нещасної самотньої жінки Доротеї.
У творчому житті Лізи Боярської практично немає пробілів. Кожен рік наповнений роботою.
Тим не менше, найбільш запам’ятався саме вересень 2011. У цей період вчитель і наставник Єлизавети Лев Додін приступає до репетицій вистави «Підступність і любов», що належить перу Йоганна Крістофа-Фрідріха фон Шиллера. У цій роботі, як і у всіх попередніх, актрисі відводиться головна роль. Вона грає вчителя музики – Луїзу. Прем’єра вистави відбулася у вересні 2012 року 28 числа і стала справжнім тріумфом в театральному житті Пітера.
Особисте життя
Крім навчання та роботи біографія актриси наповнена цікавими моментами з особистого життя. Особливе місце серед пам’ятних дат дочки мушкетери займає 28 липня 2010 року. Це дата заміжжя Єлизавети. Її чоловіком виявився досить молодий, але вже досить популярний актор Максим Матвєєв. Він засвітився у фільмі «Стиляги». Роман закінчився весіллям, почався ще в 2009 році.
Почуття закоханих героїв з фільму «Не скажу» плавно перетікали в реальне життя. Втім, на цьому шляху виявилася маленька перешкода. Справа в тому, що на момент зйомок Максим уже був одружений. Його обраницею була Яна Секста, театральна актриса, яка виконувала ролі в «Табакерці». Заради любові до Боярської, йому довелося розірвати перший шлюб. Роман нової пари тривав не більше року, і дата весілля була намічена на 28 липня.
28 липня було обрано Єлизаветою Боярською і Максимом Матвєєвим не спроста. Саме в цей день він святкував своє чергове народження. Дата – символічна. Вона означала не тільки його народження, як людину, але і відданого чоловіка, полоненого талантом Лізи Боярської.
Весільну подорож молодят пройшло під вітрилами шикарного вітрильника, що здійснював морський круїз в Сполучені Штати Америки. Ця подія відбулася в перший місяць нового 2011 року.
Після приємних подій молодята повернулися до роботи. З перших днів парі довелося жити на два міста: Максим пропадав у Москві, а Єлизавета – в Санкт-Петербурзі. Глибоко в душі Ліза розуміла, що облаштуватися краще було б у Москві, але вона ніяк не могла покинути театр на Неві.
7 квітня 2012 року пара отримала чудовий подарунок з небес: у них народився хлопчик, якому дали ім’я Андрій.
З моменту одруження Лізи Боярської і Максима Матвєєва біографія актриси починає нову сторінку її життєвого шляху, але вже з урахуванням спільних досягнень, серед яких варто відзначити:
- приз від преси на IV міжнародному кінофестивалі в Чебоксарах;
- нагорода за версією журналу Hello – «найстильніша пара Росії»;
- приз за кращий акторський ансамбль у фільмі «Не сажу», отриманий на IX міжнародному фестивалі «Дух вогню»;
- перемога в номінації «Пара року» від журналу Glamour.
