М. Н. Тухачевський коротко кажучи, це один із перших маршалів Радянського Союзу, – дворянин за походженням отримав професійну військову освіту, пройшовши навчання в кадетському корпусі Імператриці Катерини II і в Олександрівському військовому училищі. Одразу після училища М. Тухачевського направляють на фронт в чині підпоручика. Тут юний офіцер повною мірою розкрив свою хоробрість і мужність, завдяки чому був у командування на хорошому рахунку.
Тухачевський краткоВ 1915 році потрапив у полон, але втік в 1917 році і повернувся на батьківщину. З початку громадянської війни М. Тухачевський воював на боці революціонерів. У вересні 1918 року на Східному фронті зарекомендував себе як талановитий стратег, провівши якісно сплановану операцію по звільненню Симбірська. Після чого Тухачевського перевели на Південний фронт в якості помічника командувача, командувачем 8-ю армією ЮФ, і, нарешті, командувачем 5 армією. Завдяки стратегічним планам силами 5-ї армії було здійснено успішне просування Червоної армії на Схід. У підсумку ланцюг рішучих дій, добре підготовлені військові операції на східному напрямку ліквідували білогвардійську армію Колчака і звільнили від білого руху Урал і Сибір.
Військові історики найчастіше загострюють свою увагу Златоустівській операції. В результаті добре продуманого і ретельно виконаного плану 5-а армія без підтримки і з мінімальними втратами в найкоротші терміни зайняла Златоуст. З цього моменту надії білої армії втриматися на Уральському Хребті повністю розтанули. За внесок у перемогу робоче-селянської революції Тухачевський був приставлений до нагороди орденом Червоного прапора і почесним революційним зброєю. Навесні 1920 року Тухачевський на чолі Кавказького фронту веде боротьбу з армією генерала Денікіна. Рішучість, знання військової справи та талант стратегічного планування вирізняли його серед багатьох военочальников громадянської війни. Він практично стає незамінним для Радянського керівництва. У березні 1920 року головком С. С. Каменєв доповідає товаришу Леніну про необхідність призначити Тухачевського командувачем Західного фронту, так як від перемоги на цьому напрямку залежить перемога всієї революції.
У період Радянсько-Польської війни Михайло Тухачевський знаходився в самому центрі військових дій, на чолі західного фронту. Будучи затятим прихильником розгрому білополяків і взяття Варшави, він був щиро впевнений у підтримці червоної армії польськими робітниками і швидке приєднання Польщі до Великої революції. Але в результаті внутрішнього міжособистісного конфлікту в середовищі командування ініціатива Тухачевського з контролю і розпорядженням 1-ї кінної і 12-ю арміями не було задоволено у повній мірі. А в сукупності з тактичною помилкою командувача війська червоноармійців були відкинуті від Варшави. Після укладення радянсько-польського світу, з березня 1921 року він брав участь у придушенні повстань проти Радянської влади на заході завойованих територій. На його рахунку придушення повстання в Кронштадті, Тамбовського повстання. Відомо, що Тухачевський, коротко кажучи при виявленні та знешкодженні бандитських елементів, використовував хімічну зброю і заохочував взяття заручників з мирних сільських жителів. Але деякі фахівці відзначають, що, незважаючи на накази командувача, хімічна зброя використовувалося вкрай рідко і не вміло. З-за того, що просто не було належного технічного оснащення і підготовлених виконавців.
Після становлення Радянської держави Михайло Миколайович Тухачевський зайнявся теоретичною діяльністю. Він написав більше сотні наукових та освітніх робіт з військової справи. Прагнув до переозброєння і реформування Радянської армії. Він один з перших у 1926 році відзначив недієздатність армії, і необхідність глибоких якісних реформ. Його бачення проблеми і шляхів їх вирішення не завжди збігалися з думкою головнокомандувача, але дещо йому вдалося зробити. У 1932 році Михайло Миколайович домігся руху в темі конструювання ракетних двигунів нового зразка, а в 1933 році з його допомогою було відкрито Реактивний НДІ, а також завдяки його наполегливості було проведено часткове технічне переозброєння радянських військ. Деякі його починання виявилися згодом неперспективними, але в цілому його внесок в історичне становлення Радянської держави і формування обороноздатної армії неоціненне. У листопаді 1935 р. Тухачевскому присвоїли звання Маршала Радянського Союзу.
М. Н. Тухачевський потрапляє під перший виток репресій еліти армії і флоту, 11 травня 1937 року його переводять на службу в Приволзький військовий округ, і через кілька днів заарештовують із звинуваченнями в зраді і шпигунстві. Слідство у справі маршала Тухачевського було проведено стрімко і спиралася в основному на його свідчення. Всі фігуранти справи були визнані винними і засуджені до розстрілу. А в 1957 році в результаті ретельного розслідування Тухачевський був реабілітований.