Вірменія, або як вона називалася в ті часи, Велика Вірменія, є одним з найдавніших держав на Кавказі. Крім того, саме у Вірменії вперше християнство було визнано державною релігією. Територія Великої Вірменії значно відрізняється від тих земель, які є історичною батьківщиною вірменського народу, в першу чергу тому, що вона часто змінювалася в ході військових конфліктів.

В ході історії, починаючи з античних часів і закінчуючи нинішнім часом, Вірменією населяли територію, яка простягалася від Кури до верхів’я річок Тигр і Євфрат, а також озера Урмія. Саме тут, проживали етнічні вірмени, починаючи з 7 століття до н. е. Вперше ця назва з’явилася після завоювання перської імперією – цар Кир I особисто назвав так один з підлеглих йому сатрапій. Після вторгнення Олександра Македонського в Персію, ці території висловили йому свою відданість, тому після загибелі Македонського змогли знайти відносну самостійність. Після того, як римляни розгромили в 2 столітті до н. е. імперії Селевкідів, та втратила свій вплив на Вірменію, яка в свою чергу поділяється на три держави.

До початку 1 століття до н. е. Вірменія знову стала єдиною державою. У 95 році до н. е. до влади прийшов Тигран II, завдяки якому територія Великої Вірменії розширилася на схід за рахунок парфянського царства, і на південь аж до Набатейського держави на березі Червоного моря. Після його завоювань імперія Селевкідів була скасована. Проте пізніше Тиграна II розгромили римські полководці Луккул і Помпей, після чого Вірменія довгі роки практично не виходила зі своїх історичних кордонів. У 387 році Вірменію розділили між римлянами і персами, і здобути незалежність вона змогла лише через довгі роки.