Стародавня Персія протягом майже всієї своєї історії була величезною державою, чиї межі досягали річки Інд на сході, гір Кавказу на півночі, узбережжя аравійського півострова на півдні і Єгипту з Малою Азією на заході. У той же час споконвічна територія Давньої Персії була невеликою. Здебільшого перси проживали на території, що відповідає сучасному Ірану.

Більшу частину Персії займало посушливе нагір’я на висоті 1,2 км над рівнем моря. Тут були вершини висотою до 5,5 км і довгі гірські хребти. Таким чином, ця територія не була сприятливою для землеробства, зате тут активно займалися скотарством.

Майже з самого початку свого існування Перська імперія займала великі простори. Піднявши повстання проти мідян, Кір Великий захопив владу, і незабаром приєднав Вавилон і всю Месопотамію. Звільнивши ізраїльтян з вавилонського полону, він домігся їх хорошого розташування, і Палестина погодилася жити під перським пануванням, тим більше що нові владики не забороняли їм жити за своїми законами і звичаями.
Під час правління Дарія I територія давньої Персії розширилася на весь Близький Схід, більшого вдалося досягти лише в часи правління династії Сасанідів.

Дарій також номінально приєднав до своїх земель Скіфію, однак насправді його похід туди був невдалим. Перси спробували розширити своє панування, і на Грецію, однак у цій справі їм успіху досягти не вдалося – в кількох великих бітах греки завдали персам нищівної поразки. У 4 столітті Персії Ахеменідів поклав кінець Олександр Македонський, проте територія його імперії так і не досягла за своїми розмірами Персії за часів своєї могутності. Незабаром після смерті Македонського вся територія Персії була розділена на безліч елліністичних держав, і тільки на сході зберегла своє існування сатрапия Парфія, що успадкувала згодом перську культуру.