Школа в Середні Століття поділялася на три основні види. Так звані нижчі школи працювали при церковних закладах. У них навчалися так звані клірики, духовні особи, що володіють мінімальним утворенням. Обов’язковим у таких школах було вивчення латині, на якій справлялися всі католицькі обряди. Середні школи тих часів ґрунтувалися при кафедрах єпископів, в них реалізовувалася створена Боецієм система навчання, що передбачає вивчення трьох практичних і чотирьох гуманітарних наук. До першої групи належали граматика, риторика і діалектика, до другої – логіка, арифметика, музика, геометрія, при цьому останній предмет передбачав вивчення основ географії та астрономії. Перша група мала назву тривіум, друга – квадривіум.
Також існувала і вища школа в Середні Століття, що носила назву Studia Generalia, що буквально переводилося як «загальні науки». В ній всі предмети вивчалися на більш високому рівні, з часом подібні організації стали називатися університетами. Перші з них з’явилися в 12 ст., деякі з них сформувалася шкіл єпископів, які в них працювали найвидатніші фахівці з богослов’я і філософії, інші утворювалася як самостійна організація викладачів, досвідчених в науках.
Самим першим подібним закладом вважається Паризький університет, заснований як «вільна школа» в першій половині 12 століття. Він отримав підтримку з боку короля Філіпа II Августа у 13 ст. Втім подібні функції були і у вищих шкіл міст Італії, в 11 ст. Найбільш видатними з них вважаються юридична школа Болоньї та медична школа в Салерно. Паризький університет є класичним прикладом європейського вищого навчального закладу, до складу якого входили артистичний, медичний, юридичний і богословный факультети.
Саме в період Середньовіччя з’явилися такі відомі навчальні заклади, як Оксфордський і Кембриджський університети, які й донині працюють у Великобританії. В Іспанії в 13 ст. був створений Саламанський, а в Італії – Неаполітанська університети. З часом значущі вищі навчальні заклади з’явилися практично у всіх великих містах Західної та Центральної Європи.