Перехідним моментом в історії Радянського Союзу стала смерть диктатора Сталіна, з якої країна змогла вступити в нову епоху свого життя. Н.С. Хрущов, підтриманий декількома представниками вищої номенклатури, зумів домогтися поста першого секретаря ЦК КПРС. Берія, його головний суперник, був розстріляний. Продовжуючи боротьбу всередині партії, Хрущов у 1957 році зумів домогтися посади Голови Ради міністрів, зосередивши в своїх руках всю владу в державі.
Його правління ознаменувалося пом’якшенням партійної політики. Описуючи СРСР у 50-ті роки коротко, багато вчені називають період правління Хрущова «Відлигою». Боротьба з «ворогами народу» була згорнута, ГУЛАГ був розформований. МДБ змінив назву, ставши Комітетом Держбезпеки при Раді міністрів Союзу. Багато жертв сталінських репресій були реабілітовані. Розкрилися факти фальсифікації вищими посадовими особами органів безпеки, у друкованих виданнях почали критикувати політику, якої дотримувався Сталін.
На двадцятому партійному з’їзді, який пройшов у 1956 році, Хрущов виголосив свою доповідь «Про культ особистості і його наслідки». У цьому документі були жорстко розкритиковані репресії 30-40-их років, цю політику пов’язували з відступом від комуністичної ідеології в тому вигляді, в якому його підносив Ленін.
Матеріали з цієї доповіді були донесені до всіх партійних осередків, що дало можливість приступити до позитивних змін у свідомості суспільства. Жертви сталінізму масово виправдовувалися, багато заслані стали повертатися до нормального життя. В житті держави настали позитивні зміни, права союзних республік були розширені, Радам на місцях дали нові повноваження. Були переглянуті деякі територіальні питання, зокрема, в склад УРСР ввели Крим, натомість Кубань і сучасна Ростовська область були виключені зі складу республіки, що дозволило оптимізувати зміст півострова.
Курс на демократизацію був негативно сприйнятий деякими партійними чиновниками. Молотов, Каганович та інші в 1957 році зробили спробу усунути Хрущова від посади, проте на голосуванні генсек отримав широку підтримку. На 22-му партійному з’їзді був зроблений важливий крок, який має символічне значення – тіло Сталіна прибрали з Мавзолею, а містам, названим на його честь, повернули початкові назви. Також були усунені всі пам’ятники вождю. Хрущов підтримав розробку нової програми партії, в якій передбачалося створення нової матеріально-технічної бази для побудови комунізму. Яскраві обіцянки, якими супроводжувався «хрущовський волюнтаризм», забезпечили емоційне піднесення в суспільстві, це були найуспішніші роки для першого генерального секретаря після Сталіна.