Війни в Середні Століття були звичайною справою. Сам початок цього періоду було пов’язано з війною, яку принесли в Західну Римську імперію варварські племена, що прийшли зі сходу. Найчастіше це були короткі походи, організовані тими чи іншими королівствами з метою отримати здобич, і натиснути на сусідів. Однак були і війни, які тривали по кілька років. Найбільш відомі війни тих часів – це хрестові походи. Їх під егідою церкви засновували феодали католицьких країн. Святий престол оголошував хрестові походи для звільнення Святої землі (Палестина) від мусульман. Проте після кожного походу сарацини і турки знову повертали собі цю землю, мусульмани володіли Палестиною та Єрусалимом аж до 1917 року.
Перший похід був організований у 1096 році, останній (восьмий) завершився у 1270 році, так і не розпочавшись. Останній оплот християн на Святій землі, замок Акр, був захоплений сарацинами в 1291 році, після чого нові подібні походи не робилися. В 14 столітті в результаті бажання англійського короля Едуарда III захопити французький престол розпочався тривалий військовий конфлікт, відомий як Столітня війна. Перші військові сутички почалися ще в 1337 році, а в результаті битви при Слейсе у 1340 році і битви при Кресі в 1346 році французи не змогли чинити опір, у результаті чого більша частина Франції була захоплена англійцями. Тим не менш, конфлікт тлів тут аж до 1453 році, великий внесок у перемогу внесла національна героїня Франції Жанна д’арк.
Серія конфліктів, відома як Італійські війни, в Середні Століття стали результатом конфлікту між країнами Західної і Центральної Європи за владу в Італії. Почався цей період вторгнення короля Франції Карла VIII на територію Італії, а завершився в 1559 році, коли Італія виявилася розділеної між Францією, Іспанією та Папською державою.