Русь і Литва, коротко кажучи, мали непрості відносини. Посилення великого князівства Литовського припало на 13 століття, коли князівства Київської Русі, вкрай ослаблені нескінченними війнами один з одним, стали тремтіти під ударами Золотої Орди. У цей період деякі південні та західні руські князівства опинилися під владою Литви. Можливо, саме в цей період слов’янські племена, перш об’єднані в рамках однієї держави, розпалися на три основні групи. Жителі північних і східних князівств з часом виділилися в російський народ, а населення інших князівств згодом виділилося в український і білоруський народи. Тому не дивно, що у всіх трьох народів є спільні корені, звичаї, а їхні мови схожі між собою.
Захват Литвою західних князівств Русі розпочався у другій половині 13 століття, за часів литовського князя Міндовга. Його сини продовжували розширювати межі цієї держави, вони захопили Полоцьке, Витебское, Мінське і Друцкое князівства. Також під їхню владу потрапило Поліссі, Берестейщина, Волинь і Чернігів, а також частина територій навколо Смоленська. У 1362 році до складу Литовського князівства був включений Київ. З часом захоплені на Русі землі становили 9/10 від всієї литовської території, в цей час Велике князівство Литовське розкинулося між Балтійським і Чорним морями.
Тому не дивно, що культура, властива населенню Русі, поступово почала витісняти культуру самого литовського народу. Князі Литви стали брати в дружини знатних жінок з російського народу, і з часом староруську мову, який придбав унікальну будову і звучання, став пануючим на території держави.
Тривалий час політика литовських князів по відношенню до захоплених землях була досить м’якою – місцева культура жодним чином не придушувалася, а на місцях продовжували правити представники династії Рюриковичів. Державною релігією в Литві було язичництво, однак і православне християнство не пригнічувався. Однак у 1386 році князь Ягайло прийняв католицьку віру, і уклав тісний союз з Польщею.
Коли більша частина руських земель опинилася об’єднаної під владою Москви, на сході сформувалася могутня держава, з якою Литва в 16 столітті кілька разів воювала. Останній конфлікт, в який вступили Русь і Литва, коротко іменується Лівонською війною. Хоча для Москви цей конфлікт закінчився поразкою, і серйозним економічним кризою, сама Литва, як самостійна держава, перестала існувати, об’єднавшись з Польщею в річ Посполиту.