Прийняття Християнства на Русі, коротко описане в даному розділі, було проведено в 988 році князем київським Володимиром Великим. Для держави і всього давньоруського суспільства це був надзвичайно важливий процес, повернув хід історії цілого регіону. Початково Володимир намагався знайти спосіб об’єднати своїх людей, для цього він спробував створити пантеон слов’янських богів. Коли це починання не увінчалися успіхом, князь знайшов новий спосіб для об’єднання своєї держави під єдиним ідейним початком, заодно зміцнивши свої позиції на міжнародній політичній арені тих часів. Прийнявши Християнство, Київська Русь стала рівною іншим європейським країнам, хоча її вибір на користь православ’я був не до вподоби католикам.
Для розвитку культури слов’янських народів прийняття Християнства на Русі, коротко кажучи, стало однією з ключових віх розвитку. Київські правителі намагалися постійно контактувати з західним світом цивілізованих країн, тому на російській культурі чітко відчувається слід античної та візантійської культур. Главою церкви Київської Русі став митрополит, який до 1477 року призначався безпосередньо з Константинополя.
Територія Русі поділялася на 16 єпархій, на чолі кожної з них стояли єпископи, у яких рядові члени церкви були в підпорядкуванні. Завдяки тому, що Володимир видав указ про оплату церковного податку в розмірі однієї десятої своїх доходів (десятину), церква сама стала феодалом.
Частина фахівців відзначає, що князь Володимир досить довго розмірковував над вибором нової релігії для своєї держави, при цьому він вибирав саме з монотеїстичних вірувань. Іудаїзм в той час сповідався Хозарським каганатом, основним противником Київської Русі на сході, тому цей вибір князя Володимира не влаштовував. Іслам же в цей час був новою, і ще не сформованої релігією. У результаті вибір ліг саме на Християнство, тим більше що ця релігія поступово проникла на Русь задовго до приходу Володимира до влади.
Вчені поділяються в думках щодо поширення Християнства на Русі. Одні переконані, що цей процес був мирним, інші ж вважали, що насадження нової віри було насильницьким, так як більша частина русичів продовжувала вірити у своїх богів. Однак, як би там не було, саме з цього моменту грамотність стала поширеною, і з’явилися перші школи при монастирях, в яких можна було навчитися грамоті.