Хоча з часом французький та німецький народи стали відокремленими, і зовсім несхожими один на одного, коріння у них спільні. Німеччина в Середні Століття, в ранній період, не являла собою самостійну державу. Найбільш важливу роль серед германських племен у подальшому розвитку Європи після загибелі Західної Римської імперії стали відігравати франки. У 481 році Хлодвіг I об’єднав в рамках однієї держави майже всі франкські і алеманнские племена. З часом Франкська держава захопило всю сучасну Німеччину.
У 800 році Карла Великого оголосив римським імператором сам Папа Римський, це була спроба відокремитися від Візантії, і взяти на себе роль спадкоємця загиблої західної Римської імперії. Після смерті Карла держава швидко розпалося, однак амбіції у майбутнього німецького народу залишилися. Німеччина оформилася в самостійну державу в результаті Верденського договору. У 843 році на території сучасної Німеччини і частину навколишніх земель дісталась Людовіку Німецькому. У 10 столітті з’явилася й назва Regnum Teutonicorum, що перекладається як Рейх Германців. Фактично, це і був перший Рейх, а Оттон I в 962 році був проголошений імператором Священної Римської Імперії.
Це держава являла собою політичне об’єднання, яке аж до 1806 року мало незмінну форму, і не відмовлявся від своїх домагань. Історія цієї держави легко проглядається за її зовнішнім відносинам з 9 по 19 століття. Імператори Священної Римської імперії досить часто претендували на Римський престол, багато з них не залишали ідеї про всесвітнє панування. Зрештою, ідеї, культивировавшиеся в народі протягом багатьох століть, призвели до утворення фашистської німеччини. У Середні ж століття Священна Римська Імперія набагато частіше потопала у внутрішній боротьбі. Самостійність місцевих герцогств, постійні селянські повстання – все це не дозволяло державі бути могутньою силою протягом усієї своєї історії.
Одним з найвидатніших правителів Священної Римської Імперії був Фредерік II Барбаросса. При ньому Німеччина в Середні Століття знову стала єдиною силою, і вступила в активне суперництво з Італією і Римом, і прийняла участь в Хрестовому поході. В цілому, тертя між Імператором і Папою тривали практично всю історію Священної Римської Імперії.