Суперечливість, корпоративність, сакрализированность – ось ті риси, якими історики характеризують мораль середньовіччя. Ідеї моралі в роки Середньовіччя поширювалися церковниками, і в основному визначалися засадами християнської віри. Бог шанувався як вищої життєвої цінністю. Подібні процеси почалися і на сході, де зародилася і піднялася релігія мусульман – Іслам. Сенс життя середньовічних християн і мусульман лежав у служінні Богу або Аллаху. Людина розглядався як боже творіння. Християни вважали, що земне втілення людини – грішна оболонка, відхилина від божественного задуму.
Людина, як недосконале творіння Бога, повинен був направити свої моральні зусилля на повернення до сутності, визначеної Богом, і на спасіння душі. Християни розглядали поява Христа як божественне втручання – Ісус був покликаний принести спасіння душ людей. Церква, пам’ятаючи про вчення Христа, проповідувала любов до Господа і до ближнього. Однак на практиці мораль Середніх Століть була далека від релігійних устоїв.
Незважаючи на те, що в її основі лежали визначені святими писаннями моральні цінності, реальні норми моральності відрізнялися в залежності від тих чи інших об’єднань. Мораль у виробничих цехах, або цілих сословиях несла деякі риси традиційності. Селяни та представники духовенства сприймали реальний світ по-своєму, а лицарі і представники вищих станів по – своєму. Порівняно з сучасним світом люди Середньовіччя могли вважатися варварами, адже в ці роки існувало багато такого, що в сучасному світі осуджується – публічні страти, жорстокі катування, спалення на багатті й багато інші прояви людської жорстокості.