Культура давньої Русі коротко характеризується як сукупність звичаїв і традицій, властивих жителям слов’янських князівств східної Європи, існували з 9 по 17 століття. Дізнатися про особливості культури Київської Русі, та інших руських князівств вдалося завдяки роботі археологів і істориків, які знайшли, проаналізували і систематизували всі письмові джерела про тих давніх часах. З часів Київської Русі до наших дійшли архітектурні споруди, а також збірники літературних творів та приклади образотворчого мистецтва.
Споруди міст Русі до 10 століття будувалися виключно з деревини, тому пережити наступні роки вони не змогли. Проте в дерев’яному будівництві жителі Русі досягли великої майстерності, про що писали мандрівники з західних країн. Це були як багаті терема з двома-трьома поверхами, в яких жили князі, знатні городяни і їх челядь, так і прості зруби. З приходом Християнства на Русь прийшли і нові архітектурні традиції – почалося будівництво кам’яних церков, будівель, а пізніше міста стали оточувати кам’яними стінами. Найяскравішим досягненням архітекторів стародавньої Русі можна назвати Софію Київську та Успенський собор у місті Володимир.
У давньоруській культурі гармонійно поєднувалися як матеріальне, так і божественне. Твори мистецтва тих часів були покликані показати зв’язок між земним і небесним світом, у них були священні і символічні мотиви. Незважаючи на те, що значна частина літератури тих часів була скопійована з закордонних джерел, було і чимало прикладів оригінальної літератури. Автори тих часів описували життя Київської Русі, її підвалини, тоді з’явилися перші житія святих і літописи, за допомогою яких історики зуміли скласти чітку картину всього, що відбувається на Русі.
Християнство стало тією рушійною силою, завдяки якій культура давньої Русі, коротко кажучи, зуміла повністю перетворитися. Це був своєрідний симбіоз язичницького суспільства з культурними особливостями більш розвинених країн, запозиченими, в основному, у Візантії. У 10 столітті грамотність стала більш затребуваною. Писемність тут з’явилася в 9 столітті, коли брати Кирило і Мифодий створили власну фонетичну систему, якою сьогодні користуються багато східнослов’янські народи. Освіта стало поширеним, проте не лише в письмових джерелах, але і в усному творчості відомості про ті часи, дійшли до наших днів.