Політичний устрій Фінікії було досить незвичним. Це держава являла собою конгломерат кількох міст-держав, влада яких не могла належати одному конкретному місту. У кожному з цих міст були свої органи самоврядування, в них входили міські старійшини та громадяни міста. Серед державних органів числилися і виборні магістрати міста, які займалися повсякденними справами міста. У багатьох містах Фінікії була царська влада, однак місцеві правителі мало походили на деспотів Стародавнього Близького Сходу. Вони жили розкішно, і мали велику владу, однак їхні дії були обмежені Радою Старійшин.
Політична еліта фінікійців найчастіше займалася множенням своїх капіталів, вони вели міжнародну торгівлю або ж займалися піратством. Це дозволяло їм ставити на престол своїх міст своїх ставлеником. З усіх правителів Тіра, чільного фінікійського міста, найвідомішим став Хірам Тирський, уклав союз із Соломоном.
З експансією Ассирії в 8 столітті до н. е. політичний устрій Фінікії змінилося мало. Місцеві правителі вважали за краще здатися загарбникам без бою, а ті, усвідомлюючи їх важливість, не зраджували їх вогню, і не грабували. Місцеві міста довгий час зберігали умовну незалежність, проте в 6 столітті вони потрапили під владу персів, після чого економічна зв’язок між Фінікією і більшою частиною її колоній обірвалася. Перська імперія мала власний адміністративний поділ, тому Фінікія стала однією з безлічі її сатрапій на чолі з намісником. З тих пір фінікійські міста ніколи не виступали в якості самостійної сили, а їхня культура розчинилася, і була забута