Управлінням окремо взятої областю займався номарх – намісник фараона в Стародавньому Єгипті, коротко про який піде мова. Цей титул був характерний як для династичного періоду в Єгипті, так і для елліністичного.
В династичну епоху Стародавнього Єгипту номарх отримував своє звання або безпосередньо з рук фараона, або у спадщину. В епоху Раннього царства номархи були відносно незалежні, але згодом влада фараона стала абсолютною, і роль номархів відійшла на другий план. Фараон міг у будь-який момент змінити його, направивши в іншу область.
У часи правління фараона Рамзеса II в державі налічувалося 44 нома. Кожен правитель нома, який є намісником фараона, мав дуже широкі владні повноваження. Вони були самостійні у господарському відношенні, у кожній області був свій герб і релігійний культ. В якості прикладу можна навести Фіви, де був поширений культ Амона. В період централізації Єгипту Фіви стали столицею і культ Амона поширився по всій території держави. В обов’язки номарха входив контроль за іригаційними система, він займався судовими справами і контролював діяльність ополчення.
Слід зазначити, що спадковий спосіб передачі влади був популярний у часи послаблення центральної влади фараона. Номархи починали посилюватися по відношенню до фараона і домагалися самостійності своєї області. Завдяки цьому відбулася роздробленість Єгипту на ряд самостійних суб’єктів, це сталося до кінця Стародавнього царства. Історії відомі випадки, коли номархи узурпували царську корону і ставали повноправними єгипетськими фараонами, в результаті цього виникала нова царююча династія.
У часи Елліністичного Єгипту роль номархів стала знижуватися, на їх місце стали призначати, так званих, стратегів. Стратеги були представниками династії Птолемеїв в областях єгипетської держави і займалися адміністративним управлінням. Формально чиновники окремо взятого ному підкорялися царю, а за фактом – саме стратегу, до повноважень якого з часом стала входити і військово-політична функція. Номарх, який втратив усіх цих повноважень, перетворювався у звичайного чиновника, у сферу діяльності якого входила сільськогосподарська функція. Іноді в сферу контролю номарха входили «номарх» – території, офіційно не входять в територію нома.