Політичними і економічними центрами Вавилонії цього часу були великі міста — Вавилон, Сиппар, Ніппур, Урук та ін
У перші роки існування Вавилонське царство було невеликим – воно займало невелику територію безпосередньо навколо самого Вавилона. Однак пізніше, завдяки інтригам і майстерною дипломатії його правителів, територія Вавилонського царства значно розширилася, дійшовши до міст Ашшур і Ніневія на півночі, і до міст Ур і Сузи, розташованих недалеко від берегів Перської затоки. Фактично, вавилонське царство ніколи не виходило за межі цих територій, і в результаті майже всі ці міста Вавилонії завжди були заодно з її столицею. Ашшур і Ніневія, все ж залишалися центром вічного суперника Вавилонського царства – Ассирійської імперії.

Згідно знайдених записів на клинопису, в 1 тисячолітті до н.е. особливо виділялися так звані «царські міста». Вони були центрами культурного й економічного життя в регіонах, підвладних Вавилону, а в якості правителя вавілонським царем у них в ранній період існування Вавилонського царства призначався енсі. Довгий час Вавилон, і всі інші міста Вавилонії перебували під владою Ассирійської імперії. Це мало і свої позитивні для їх розвитку моменти: активно розвивалася торгівля, збільшувався товарообіг, і розширилася работоргівля. При цьому знецінилося срібло, а в країну активно завозилися необхідні їй товари – метали, деревина та інші товари з півночі Месопотамії.

У 1 столітті до н. е. найбільшими вавілонськими містами управляли ради старійшин. Найчастіше їх набирали з касти жерців, в місті Сиппар головою був верховний жрець, а в Уруку економ храму. Рада мав судову та адміністративну владу. В ті часи, при складанні документів згадуючи вільних громадян «міст царських», писарі зазначали також ім’я його предка. По всій видимості, тільки люди з багатою родоводу мали всю повноту громадянських прав у таких містах.