У першій половині другого тисячоліття до н. е. вся долина Дворіччя об’єдналася під владою Вавілонського царства. З цього моменту Вавилон став економічним і культурним центром у всій Стародавньої Передньої Азії, навіть, незважаючи на той факт, що Вавилон часто перебував під пануванням інших держав. Для вавілонської культури в ранній період було властиво лихварство і продаж дітей у рабство, хоча в моральному відношенні це стало неприйнятним.
Культура Вавілонії відрізнялася наявністю найбільш просунутої правової системи в ті часи. І хоча закони Хаммурапі, є першим кодексом нормативно-правових документів в історії, не виконувалися повсюдно, їх перейняли й інші народи Месопотамії, видозмінюючи під особливості своєї правової системи.
Вавілоняни вважали своїм покровителем і вищим божеством Мардука. Вавілоняни виділяли сім астральних богів, чільних на небесах, і кожному з них був присвячений один з днів тижня, що і послужило основою для прийнятої в усьому світі семиденного тижня. Культура Вавилонського царства відрізнялася особливо ревним служінням богам. Саме тут стан жерців досягло найбільшого розквіту, в той час як в інших народах жрецтво розвивалося повільніше. Існували навіть жриці, замикаються в храмах, що нагадує спосіб життя християнських черниць.
Однак у свою чергу жрецтво, як і духовенство християн, уповільнювало розвиток науки і культури. Тим не менш, тут активно розвивалася математика і астрономія, вавилонські математики вміли вирішувати рівняння з трьома невідомими, а теорема Піфагора була сформульована у своєрідній формі задовго до народження грецького математика. Культура Вавилону практично не зуміла зберегтися до наших днів, так як місто в 3 столітті до н. е. був фактично занедбаний, а в 6 столітті н. е. відданий забуттю.