Цивілізація давніх Інків коротко
Історія імперії Інків
Імперія інків – найбільше з усіх, що існували в стародавній Південній Америці держав, яке існувало з 11 по 16 століття нашої ери. Його територія була досить велика – вона займала землі від сучасного колумбійського міста Пасто до річки Мауле в Чилі. У цілому до її складу входила вся територія сучасних держав Перу, Болівія та Еквадор, якщо не вважати його східних регіонів, зарослих непереборної сельвою. Також до її складу входила частина сучасних Чилі, Аргентини і Колумбії. Вперше європейці потрапили сюди вже після розорення ацтекського Теночтітлана в Центральній Америці – сюди прибув португалець Алежу Гарсія в 1525 році. Імперія інків зуміла протриматися під ударами конкістадорів, що зацікавилися новими землями, аж до 1572 року, однак вже в 1533 році держава інків втратила більшу частину території. Сьогодні існує гіпотеза, згідно з якою стародавні інки зуміли сховатися в ненайденном місті Пайтити аж до середини 18 століття.
Згідно з дослідженнями археологів, інки не самостійно стали одним з найбільш розвинених (відносно) народів в обох Америках. Більшу частину своїх досягнень стародавні інки перейняли у колишніх народів, а також у тих народів, які вони підпорядкували. До того, як інки встановили свій контроль над значною частиною Південної Америки, на цьому континенті мали місце і інші цивілізації. Зокрема, культура Сечі, развившая іригаційні системи, Уари, на яку найбільше схожа утворилася держава інків, культура Чиму з унікальною архітектурою і багато інших.
Біля Андської гірського ланцюга і на узбережжі, прилеглому до неї в період з першого тисячоліття до н. е. до першого тисячоліття н. е. з’явилися порівняно просунуті цивілізації, економічною основою яких було землеробство. Історія держави інків почалася в 12 столітті н.е. на узбережжі озера Тітікака заявив про себе народ, правителем якого став Інка, що дав назву своїм людям. Проживали на старому місці інки коротко, недовго. Верховний правитель прийняв рішення переселити своїх людей у місто Куско, з чого і почалася історія інків і їх експансія на навколишні землі. Вже до 15-16 столітті цивілізація інків поширилася на значну частину території нинішніх держав Еквадор, Перу, Болівія, Чилі, Аргентина, і навіть дотяглися до сучасної Колумбії.
Вождь Інка Манко Капаку, завдяки якому почалася історія держави інків, побудував місто Куско на висоті більше 3,4 тисячі метрів над рівнем моря. Місто розкинулось у глибокій долині між двома ланцюгами гірської гряди. За його правління територія держави поступово збільшувалася. Наступні вожді почали носити титул Інка як такий царя. Інка Яуар Уакак організував в імперії щось на зразок регулярної армії, яка, втім, стала найбільшою силою у всій Південній Америці. Проте найбільші завоювання припали на період правління Інки Пачакуті, завдяки якому історія інків перейшла в період імперії.
Проте в 15 столітті інки, коротко кажучи, не були дружні між собою. Після правління одинадцятого Інки – Уайна Капака залишилося два сина, які почали війну між собою, розділивши імперію на два протиборчі табори. Війна завершилася перемогою Атауальпою над Уаскаром, незадовго до приходу іспанських конкістадорів.
Проводячи свої завоювання, інки однаково ефективно використовували як свою армію, так і політику – вони схиляли до співпраці еліту в тих місцях, які піддавалися завоювання. При цьому перед нападом інки кілька разів посилали правителям тих чи інших земель пропозицію про приєднання до імперії. Цивілізація інків, поширюючись все далі по континенту, змушувала вивчати їхню мову всі підкорені народи. Також на захоплених територіях насаджувалися закони і звичаї. Втім, вони не забороняли місцеві вірування за умови, що підкорені народи будуть поклонятися верховній инкскому божеству – Інті. Крім того, активно підтримувалися народні ремесла, кожен підкорений народ носив свої наряди. Це було зроблено з тим, щоб по одязі можна було визначити статус і походження будь-якого жителя імперії інків.
Країна інків відрізнялася чітким поділом суспільства на воїнів і тих, хто ними не був. Керувати арміями інків могли тільки безпосередньо представники царської верхівки імперії, або ж їх ставленики, які обов’язково повинні були ставитися до етносу інків. Цікаво, що країна інків не була повністю монархічної – влада в ній належала не тільки правителю Инке, але і губернатор столичного міста Куско. Згідно з відомостями історика Хуана де Бетансоса, він займався господарськими справами імперії, і забезпечував армії всім необхідним.
Розділ 2 – Храм Інків
У цій короткій статті буде йти розповідь про найдавнішому храмі цивілізації Інків
