В епоху римського панування Іспанія була однією з провінцій імперії. Проте з падінням Римської імперії сюди хлинули варварські племена, зокрема, свеви, вандали, алани і вестготи. Останнім вдалося потіснити інші племена у Північну Африку, та заснувати королівство, столиця якого розташовувалася в Барселоні і Толедо. Таким чином, Іспанія в Середні Століття увійшла в якості території з розрізненими королівствами. Хоча в населенні Іспанії вестготи посідали лише 4%-ву частку, їм вдалося захопити королівство свевів і витіснити в 8 столітті візантійців з півдня регіону. Місцеві племена прийняли християнську віру, однак вони заперечували божественність Ісуса.
У 8 столітті в Іспанії почалися міжусобиці, одна із сторін якої попросила допомоги у арабів і берберів, згодом названих маврами. Араби скористалися цим, щоб захопити владу на Піренейському півострові, який став частиною халіфату Омейядів. Згодом Іспанія стала плацдармом, з якого маври здійснили атаку на Західну Європу. Серед послідовників ісламу маври відрізнялися дивовижною терпимістю, вони не знищували місцеву релігію і не гнобили населення. Хоча при маврів в регіоні настав період процвітання, в 11 столітті вже Кордовський Халіфат ослаб, і розпався на безліч дрібних держав.
У цей же період з’явилося таке поняття як Реконкіста, процес відвоювання Іспанії у арабів, який тривав кілька століть. Іспанія в Середніх Століттях стала полем безперервної битви між християнами і арабами. Вестготам вдалося зберегти невелику територію в Піренейських горах, звідки вони здійснювали набіги на арабів. Після розгрому маврів в 9 столітті Карлом Великим, була заснована Іспанська марка – прикордонна територія, що розділяє Франкська держава і арабську Іспанію. В 9-11 століттях відбулося її поділ на королівства Арагон, Наварра і Леон. У 13 столітті сформувалася Португалія і королівство Леон (Іспанія) завдали маврам ряд поразок, а вже в 1492 році Реконкіста була завершена – маври були повністю витіснені з території Іспанії.