Дисидентський рух в СРСР коротко описується як рух, який заперечував комуністичну ідеологію. Воно було поширене в Радянському Союзі в 70-80-ті роки ХХ століття. Самі вони давали собі й інші умовні назви, такі як «правозахисники» і «інакодумці». Таким чином, вони самі ставили себе в пику чинному режимові, і боролися проти безправ’я в країні. Воно змогло зародитися після того, як тоталітарний режим в СРСР змінився авторитарним – з цього часу інакомислення перестало каратися стратою, і в цілому обстановка в країні розрядилася.
З часом багато ідеї дисидентів були легалізовані, з перебудовою прийшов плюралізм, тому рух дисидентів вичерпало себе.
Дисиденти не відрізнялися єдністю політичних поглядів. Якщо описувати дисидентський рух в СРСР коротко, можна назвати його роз’єднаним. Спектр симпатичних їм ідей міг починатися від марксистських теорій до православно-націоналістичних. Однак спільне у них все-таки було, всі вони прагнули домогтися визнання життя людини як найвищої соціальної цінності, вони також домагалися дотримання прав людини. Солженіцин, Цукрів – одні з найбільш відомих представників руху дисидентів.
Вони домагалися демократизації життя суспільства, створення товариства відкритого типу, впровадження радикальної економічної реформи. Щоб донести свої ідеї до суспільства, вони збирали і поширювали інформацію, заборонену на державному рівні.
Для захисту незаконно засуджених громадян, а також для озвучування найсерйозніших проблем в державі вони підготовляли і поширювали так звані «Відкриті листи». Також вони організовували проведення демонстрацій, найбільші з них припали на 5 грудня 1965 року (проведена на московській Пушкінській площі) з метою захисту наданих Конституцією прав, і на 25 серпня 1968 року (на Червоній площі), в якості протесту проти військової інтервенції до Чехословаччини. Дисиденти морально підтримували громадян та їх близьких, в тій чи іншій мірі зазнали репресій. Було організовано Фонд допомоги.
У 80-их роках дисиденти отримали підтримку з боку Горбачова, в якості основи для своєї політики він використовував дисидентські ідеї по створенню і популяризації загальнолюдських цінностей і демократизації суспільства.