Чума в Середні Століття стала однією з найбільших бід всієї епохи. Епідемія чуми, що прийшла зі сходу, тривала кілька років, і «пройшлася» практично по всім європейським містам. Ця хвороба була невиліковною, старання кращих умів Середньовіччя не могли не те що зупинити цю хворобу, але навіть полегшити страждання вмираючих. Почалася ця хвороба в 1339 році в Азії, вона знищила значну частину індійського населення. Після цього чума поширилася на Месопотамію, Вірменію, і в цілому вразила більшу частину території, що належить Золотій Орді.
З торговцями і біженцями хвороба, названа «Чорною смертю», прийшла в Константинополь і Олександрію, найбільші торгові центри, що з’єднують західний світ і східний, щодня гинуло до 7 тисяч людей в Каїрі і до тисячі в Олександрії. Після цього доля Європи, чиї кораблі регулярно відвідували обидва міста, була вирішена. Ця хвороба була названа «Чорною смертю» з-за того, як вона виявлялася на хворих, основний симптом – чорні плями. Недуга переносився блохами та гризунами, які заражали людей, він надзвичайно швидко поширювався по цілим містам.
Чума в Середні Століття ледь не згубила всю цивілізацію, однак обмежена кількість людей з якоїсь причини вижила.
У 1347-48 роках вона вразила практично всі великі міста на узбережжі Середземного моря. В 1349 році вона дісталася до Великобританії і Ірландії, і потрапила в Північну Європу. Руські князівства в силу особливостей їх торгових шляхів, постраждали вже в 1351 році. Чума завдала серйозної шкоди всім державам, за якими вона прокотилася. Загинула велика частина робочого населення, знати намагалася сховатися в глушині, проте їй це не завжди вдавалося. Після цього чума періодично вражала європейські міста аж до кінця 17 століття, однак її наслідки були менш руйнівними в глобальному масштабі – люди, не вміючи вилікувати цю хворобу, навчилися успішно ізолювати її в окремих районах. Саме в ті часи з’явилося таке поняття як «карантин».