Середні Століття – так називається період, який тривав від 476 року до початку 16 століття. У цей період істотну силу набрали дві провідні релігії – Християнство та Іслам. Можна сказати, що головні боги Середніх Століть – бог арабів Аллах, і християнський Бог, якого юдеї називали Єговою. Християнство поділилося на католицьке і православне. Центр католицької віри, очолюваної Папою Римським, перебував у Ватикані, в той час як оплотом православної віри аж до руйнування Константинополя була Візантія. Саме звідси православна віра поширилася на слов’янські держави.
Другий вірою, яка знайшла велику підтримку в Азії, став Іслам. Ця віра дуже швидко поширилася по Північній Африці, Близькому Сходу, Іспанії, і була сприйнята багатьма східними народами. Згодом дві могутні релігії почали протистояти один одному, що вилилося у здійснення масових Хрестових походів у Святу землю. Католицькі держави Європи збирали цілі армії, які вирушали на Святу землю. Ці війни стрясали Святу землю, починаючи з кінця 11 століття, і закінчуючи кінцем 13 століття. З часом турки знищили та Візантійське держава, після чого оплотом православної віри стало Московське царство.
Також існували і інші боги Середніх Століть, однак вони не були поширені. В Європі одними з останніх відмовилися від язичницьких богів литовці, при цьому в Африці і деяких азіатських країнах зберігалися примітивні язичницькі вірування. Період Середньовіччя жодним чином не позначився на розвитку Америки, адже зв’язок між цими континентами з’явилася вже після того, як Колумб відкрив Святу Землю. Місцеві язичницькі боги пішли з падінням держав ацтеків і інків, з часом Християнство було занесене і сюди.