Затримка психічного розвитку у дітей: причини, симптоми, лікуванняЗатримка психічного розвитку у дітей (захворювання часто позначається як ЗПР) — повільний темп вдосконалення деяких психічних функцій: мислення, емоційно-вольової сфери, уваги, пам’яті, який відстає від загальноприйнятих норм для конкретного віку.

Захворювання діагностується у дошкільному або молодшому шкільному періоді. Найчастіше виявляється на попередньому тестуванні перед вступом у школу. Виражається в обмеженості уявлень, браку знань, нездатності до інтелектуальної діяльності, переважанні ігрових, чисто дитячих інтересів, незрілості мислення. У кожному індивідуальному випадку причини захворювання бувають різними.

Причини ЗПР

У медицині визначаються різні причини затримки психічного розвитку у дітей:

1. Біологічні

  • патології вагітності: важкий токсикоз, інтоксикація, інфекції, травми;
  • недоношеність;
  • внутрішньоутробна гіпоксія плоду;
  • асфіксія при пологах;
  • інфекційні, токсичні, травматичні захворювання в ранньому віці;
  • генетична схильність;
  • травми при пологах;
  • відставання від однолітків у фізичному розвитку;
  • соматичні захворювання (порушення в роботі різних органів);
  • ураження окремих ділянок центральної нервової системи.

2. Соціальні

  • обмеження життєдіяльності протягом тривалого часу;
  • психічні травми;
  • несприятливі умови життя;
  • педагогічна занедбаність.

В залежності від факторів, які призвели в підсумку до затримки психічного розвитку, виділяють декілька видів захворювання, на підставі чого складено ряд класифікацій.

Види затримки психічного розвитку

Затримка психічного розвитку у дітей: причини, симптоми, лікування

У медицині є кілька класифікацій (вітчизняних і зарубіжних) затримки психічного розвитку у дітей. Найвідоміші — М. С. Певзнер і Т. А. Власової, К. С. Лебединської, П. П. Ковальова. Найчастіше в сучасній вітчизняній психології користуються класифікацією К. С. Лебединської.

  • Конституціональна ЗПР визначається спадковістю.
  • Соматогенная ЗПР набувається в результаті перенесеного захворювання, яке вплинуло на мозкові функції дитини: алергія, хронічні інфекції, дистрофія, дизентерія, стійка астенія та ін.
  • Психогенна ЗПР визначається соціально-психологічним фактором: такі діти виховуються в несприятливих умовах: одноманітна середовище, обмежене коло спілкування, брак материнської любові, бідність емоційних відносин, обділення.
  • Церебрально-органічна ЗПР спостерігається в разі серйозних, патологічних відхилень у розвитку мозку і визначається найчастіше ускладненнями в період вагітності (токсикоз, вірусні захворювання, асфіксія, алкоголізм або наркоманія батьків, інфекції, пологові травми тощо).
  • Кожен з видів по даній класифікації відрізняється не тільки причинами захворювання, але і симптоматикою і курсом лікування.

    Симптоми ЗПР

    З упевненістю поставити діагноз ЗПР можна тільки на порозі школи, коли виникають явні труднощі при підготовці до навчального процесу. Однак при уважному спостереженні за дитиною симптоми хвороби можна помітити раніше. До них можуть належати:

    • відставання умінь і здібностей від однолітків: дитина не може здійснювати прості дії, характерні для його віку (обувание, одягання, навичок особистої гігієни, самостійна їжа);
    • відлюдкуватість і надмірна замкнутість: якщо він цурається інших дітей і не бере участі у загальних іграх, це повинно насторожити дорослих;
    • нерішучість;
    • агресивність;
    • тривожність;
    • в період дитинства такі діти пізніше починають тримати голівку, робити перші кроки, говорити.

    При затримці психічного розвитку у дітей однаково можливі прояви розумової відсталості та ознаки порушення в дуже важливої для дитини емоційно-вольовій сфері. Нерідко зустрічається їх комбінація. Бувають випадки, коли дитина з ЗПР практично не відрізняється від однолітків, але найчастіше відсталість є досить помітною. Остаточний діагноз ставиться дитячим неврологом при цілеспрямованому або профілактичному огляді.

    Відмінності від розумової відсталості

    Якщо до закінчення молодшого (4 клас) шкільного віку ознаки ЗПР залишаються, лікарі починають говорити або про розумової відсталості (УО), або про конституціональному інфантилізмі. Ці захворювання відрізняються:

    • при УО психічний та інтелектуальний недорозвиток має незворотний характер, при ЗПР все поправно при належному підході;
    • діти з ЗПР відрізняються від розумово відсталих здатністю використовувати допомогу, яка їм надається, самостійно переносити її на нові завдання;
    • дитина з ЗПР намагається зрозуміти прочитане, тоді як при УО таке бажання відсутня.

    При постановці діагнозу не потрібно опускати руки. Сучасна психологія і педагогіка можуть запропонувати комплексну допомогу таким дітям та їх батькам.

    Лікування затримки психічного розвитку у дітей

    Затримка психічного розвитку у дітей: причини, симптоми, лікування

    Практика показує, що діти з затримкою психічного розвитку цілком можуть стати учнями звичайної загальноосвітньої школи, а не спеціальної корекційної. Дорослі (педагоги і батьки) повинні розуміти, що труднощі навчання таких дітей в самому початку шкільного життя — зовсім не результат їхньої ліні або недбайливості: вони мають об’єктивні, досить серйозні причини, які повинні бути разом і успішно подолані. Таким дітям повинна бути надана комплексна допомога батьків, психологів, педагогів. Вона включає в себе:

    • індивідуальний підхід до кожної дитини;
    • заняття з психологом і сурдопедагогом (який займається проблемами навчання дітей);
    • в окремих випадках — медикаментозну терапію.

    Багатьом батькам важко прийняти той факт, що їх дитина в силу особливостей свого розвитку буде навчатися повільніше інших дітей. Але це потрібно зробити, щоб допомогти маленькому школяреві. Батьківські турбота, увага, терпіння укупі з кваліфікованою допомогою фахівців (педагога-дефектолога, лікаря-психотерапевта) допоможуть забезпечити йому цілеспрямоване виховання, створити сприятливі умови для навчання.

    Соц закладки
    Соц закладки