Загадки, прислів’я та вірші про жабу
Рекомендовані твори для закріплення знань, отриманих на занятті з ознайомлення з природою, тема «Жаба».
У фольклорі різних народів жаби згадуються дуже часто. Жабам приписують як позитивні якості – зв’язок з родючістю, продуктивною силою, так і негативні – зв’язок з різними хворобами і негодою. Але в міфології будь-яких народів ці якості жаб прив’язуються до їх природному середовищі та їх зв’язку з водою і дощем. Існує давнє повір’я, що жаби падають разом з росою з неба, що вони мають зв’язок з Місяцем, що жаби вміють перетворюватися в інших істот, і в них же перетворюють за різні провини – зокрема, за обман. У багатьох країнах є казки на кшталт нашої “Царівна-жаба”, де знаходять своє відображення стародавні міфи про жабу.
Така величезна кількість міфів, забобонів і прикмет не дивно, оскільки налічується декілька тисяч видів жаб, вони поширені у вмогих регіонах і куточках земної кулі.
Загадки про жабу
Не звір і не птиця,
Всього боїться.
Наловить мух –
І в воду – плюх!
(Жаба)
На лузі по купинах
Стрибають листочки!
Опуклі очі
І криві лапки.
Тільки де ж вушка?!
Хто це?
(Жаба)
Підростала – хвіст ростила,
Сукня темний носила.
Підросла – зеленої стала,
Хвіст на весла поміняла.
(Жаба)
Скаче, скаче по траві,
А очі на голові,
Слизька і мокра,
Зелена скрекотушка,
А звуть її …
(Жаба)
Зелені ми,як трава,
Наша пісенька: «Ква-ква»!
(Жаба)
Скаче по болоту
Зелена скрекотушка.
Зелененькі ніжки,
Звуть її…
(Жаба)
Скаче тваринка,
Не рот, а пастка.
Попадуть в пастку
І комар, і мушка.
(Жаба)
Прислів’я та приказки про жабу
Скільки води не пити, а жабі волом не бути.
Не бий з гармати по жабі.
Де птахів немає, там і жаби за соловйов сходять.
Не страшні жабі гармати.
Не бувати бичком жабі.
У своєму-то болоті і жаба співає.
Жаба і та хоче, щоб її болото найбільшим було.
Прикмети про жабу
Разом з жабою в будинок входить удача.
Жаба, вискочила на дорогу перед подорожнім, обіцяє невдачу.
Якщо жаби починають восени ховатися глибоко у воду, то це може передвіщати швидке настання холодної осені.
Якщо жаби в болоті і річці сильно кумкають — на дощ.
Жаби навесні починають квакати тільки після першого грому; навіть якщо його і не було чути людям, жаби без грому не заквакают.
У людини не будуть потіти руки, якщо він часто і довго буде тримати в руках жабу.
Якщо вбити жабу, то дощ піде.
Жаби квакають до сильного негоди.
Вірші про жабу
Розмова жаб
(С. Я. Маршак)
-Кума,
Ти до нас?
– До вас, до вас
До вас, до вас!
До води скачу,
Ловити хочу.
– А кого, кого, кума?
-Раку, коропа і сома.
-Як піймаєш, даси нам?
-Як не дати? Звичайно, дам!
Жабеня і мишеня
(Р. Сапгир)
В траві жабеня
Побачив мишеняти.
-Який ви чудовий! –
Заквакал він дзвінко. –
Ну як ви таким
Дивним стали?
Чимало, напевно,
Ви відчули?
Мишеня сказав :
– Я народився навесні
І маленький був,
Як лісовий горішок.
За літо підріс,
Нагуляв собі шерстку
І на зиму зерен
Зібрав собі жменьку.
Зітхнув жабеня:
-А в мого життя
Все було інакше –
Набагато складніше.
Спочатку икринкою
Плавав я в ряске.
Але раптом у мене
Позначилися оченята.
Я став головастиком.
Довго потім
У воді я грався,
Виляючи хвостом.
Але потім лапки
У мене з’явилися,
Я голосно заквакал
І виліз на берег.
Зловив черв’яка
Серед високої трави.
І тут на полянці
Мені зустрілися ви!
Жаби-реготухи
Дві жаби-реготухи
Стрибали, скакали.
Лапкою – хлоп,
Інший – хлоп,
Щоки роздмухували.
Побачили комара,
Закричали:«Ква-ква-ква!»
Полетів комар, як вітер.
Добре пожити на світі!
Жабенята
(А. Шибаєв)
Дощ – як будтоиз цебра!
В калюжі зникли жабенята:
«Тут трохи почекаємо,
Щоб не мокнути під дощем!»
Жабенята
(Ст. Берестов)
Раніше були ми икрою, ква-ква!
А тепер ми всі – герої, ать-два!
Пуголовками були, ква-ква!
Дружно хвостиками били – ать-два!
А тепер ми – жабенята, ква-ква!
Стрибай з берега, хлопці! Ать-два!
І з хвостом і без хвоста
Жити на світі – краса!
З базару
(В. Орлов)
-Звідки йдеш ти,
Жаба-скрекотуха?
-З базару додому,
Дорога подружка!
– А що ти купила?
– Всього потроху:
Купила КВАпусту.
КВАсоль
І КВАртошку.
Розповідь про жабу «Жалейкин і жабеня»
(Н. Сладков)
Під купиною в сирому болітце помітив Жалейкин маленького слабенького жабеняти.
– Бідний, нещасний малюк! – вигукнув Жалейкин.
– Як же тобі погано, бідолаха, в цьому брудному болоті!
Темно, сиро, холодно! Але ти не сумуй! Я врятую тебе, у мене вдома тобі буде добре і затишно.
Будинки Жалейкин посадив жабеня в найкрасивішу розписну шкатулку, постелив на дно м’яку суху вату, поставив скриньку на тепле сонечко і весело засміявся від радості.
– Пам’ятай, жабеня, мої турботи! Будеш жити тепер у теплі, сухості і чистоті. Не те, що в твоєму брудному болоті!
А жабеня не радіє. А жабеняті не до веселощів. Йому дуже погано, він ледве живий. Він перегрівся на сонці, засох і заплутався в ваті.
Як побачив його Жалейкин, так і заревів. Всього жабеня облив сльозами, і вчасно: ще трошки – і жабеня би сконав (загинув). Помчав Жалейкин з жабеням до болота. Тому самому, де сиро, брудно і холодно, але де жабеняті так само добре, як Жалейкину у своїй теплій і чистій кімнаті.