Загадки, прислів’я, приказки та вірші про ворону

Цікаві факти про вороні

Ворони дуже розумні птахи, цьому є досить багато підтверджень. В результаті декількох експериментів встановлено, що ворони можуть вважати (приблизно до 7-8). Суть експерименту така: в приміщення з кормом і воронами входив чоловік, ворони, природно, розліталися. Але вони не летіли далеко – чекали, коли людина піде. Потім цей досвід повторювали з двома людьми – один виходив відразу, а другий залишався всередині – ворони терпляче чекали цієї людини. Потім людей було троє, четверо, п’ятеро… І завжди ворони співвідносили число увійшли і вийшли з приміщення, збиваючись лише на сімох чи вісьмох.

Ворони володіють елементами абстрактного мислення, зокрема вони можуть розрізняти цифри від 1 до 4 і здатні їх складати. Проводився такий експеримент – воронам пропонувалися дві абсолютно закриті однакові годівниці, на яких було зображено кількість одиниць корму, а між цими годівницями знаходилася картка з зображенням числа, що відповідає числу одиниць корму в одній з цих годівниць. Незабаром ворони з імовірністю до 90-95% робили правильний вибір, причому статистику сильно псувала частина чомусь необучаемых ворон.

Майже кожен бачив, як ворони б’ють горіхи – вони високо злітають і кидають горіх вниз. Однак, не всі горіхи б’ються і багато ворони просто кидають їх і шукають інший корм. Багато, але не всі – найрозумніші з них надходять хитріше, вони підкладають горіхи на проїжджу частину дороги і чекають поки горіх розчавить який-небудь автомобіль.

Крім непогано розвиненого мозку воронам є ще чим похвалитися. Вони люблять розважатися. Добре відома звичка ворон скочуватися з похилих дахів. Ворона сідати на самий верх даху і ковзає майже до самого краю, після чого розправляє крила і злітає. Це може повторюватися кілька разів. Здавалося б – абсолютно нешкідлива і кумедна звичка. На жаль, не всі поділяють цю думку, особливо доглядачі багатьох храмів, церков, соборів і музеїв з позолоченими купалами і дахами. Ворони забирають на своїх лапах частинки золота і дах доводиться золотити знову, що зовсім недешево.

Загадки про ворону

На березу села зграя,
Не свистить, не наспівує, –
Знає кожен, молодий і старий,
Не співається слово «Кар»!
(Вороняча зграя)

Хто сидить на дереві
І «Кар! Кар! Кар! Кар!» кричить?
(Ворона)

Забарвленням – сірувата,
Повадкой – злодійкувата,
Крикунья хрипловатая –
Відома персона.
Хто вона?…
(Ворона)

Носять сіренький жилет,
А у крил – чорний колір.
Кружляють відразу двадцять пар.
Всі кричать: Кар! Кар! Кар! Кар!
(Ворони)

– Кар-кар-кар! – кричить шахрайка.
Ну і спритна злодійка!
Всі блискучі штучки
Дуже любить цей птах!
І вона вам всім знайома,
Як звуть її?…
(Ворона)

Прислів’я та приказки про воронах

Ворон ворону око не виклює.
Сорока – ворона, ворона – борову, а борів – всьому місту.
На що вороні великі хороми?
Не кожному ж ворону на свою голову каркати.
Чекає, як ворон крові.
Куди ворон кісток не заносить?
Раз два сокола б’ються — буде і воронам чим поживитися.
Цілував ворон курочку – до останнього пір’їнки.
Вороні соколом не літати.

Прикмети про воронах

Хтось співає у лісі і побачить ворону, то скоро наткнеться на вовка.
Каркання ворон, що пролітають над стадом, віщує швидке напад вовків.

Легенди про вороні

Задумав одного разу чорт зробити вовка. Взяв він саме чорне, обгорелое дерево
і давай його стругати – тільки тріски летять. Та не просто тріски – вони на землю
не впали, а ворон перетворилися так по світу розлетілися.

Існує і стара, ще біблійного походження легенда, в якій ворону
(або ворона) випущену з ковчега, щоб дізнатися закінчився потоп, прокляли
за те, що вона не повернулася назад. У покарання за це ворона, хвалившаяся
колись білими пір’ям, стала чорною і кровожерливою птахом, обреченой харчуватися
падаллю. З цією легендою пов’язують і старовинний заборона вживати м’ясо ворон в їжу.

Вірші про вороні

***

Ст. Сибірцев

Високо на кроні клена
Заспівати готувалася ворона,
Показала співочий дар,
Прокричала голосно «кар-р-р-р».

***

О. Александрова

«Кар-р! – кричить ворона.
– Кар-р! Став, сусідка, самовар-р!
Не шкодуй завар-рки!
Пр-ринимай подар-рки!»

Ворона

Ганна Залкинд

Ворона сиділа на гілці
І всім роздавала поради.

Сказала вона горобцю:
Пристойні птахи не п’ють
З калюжі. Адже ти захворієш!
Ще ти, дружок, пошкодуєш!

Сказала вона солов’ю:
В таку погоду співають
Лише самі дурні птиці.
Тобі ж, мій друг, не годиться!

Потім підійшла до журавля:
За що я тебе не люблю –
Що може бути гірше, ніж їсти
Противних зелених жаб?

Читала мораль голубам:
Чи Не соромно вам за себе?
Ви підходьте близько до людей
За хлібні крихти, підлизи!

Прокаркала дятла, погрожуючи:
Невже не можна тихіше
Довбати це бідне дерево?
Я скоро оглухну, як тетерев!

І навіть красеню орлу
Вона оголосила: ти дурний!
Літаєш високо, гордец.
Навіщо це небо тобі?

Ось так говорила ворона,
Серйозна була й сувора,
Бажала всім найкращого,
Але дурні птахи не слухали
Наймудріших воронячих рад,
А стрибали з гілки на гілку,
Під дощиком співали і пили з калюжі,
За крихти билися, черв’яків і жаб,
Галасували, веселилися та співали.
В сторонці
Насупившись, сумно сиділа ворона.

І раптом до того розлютилася,
Що з гілки на землю впала!

***

М. Дружиніна

– Гей, ворона!
– Карр-карр-карр!
-Віддавай наш самовар!
-Я поп’ю спочатку чаю,
– Нам ворона відповідає.

Соц закладки
Соц закладки