Загадки, прислів’я, приказки та вірші про лисицю

Лисиця загальноприйнятий символ хитрості – хитрощі незлобной, в народних казках цей герой часто сам розплачується за свою хитрість, наступаючи на свої ж граблі. Лисиця часто протиставляється вовка, хоч і водить з ним одну компанію – протиставляється в плані агресивності, більше кровожерливий вовк часто страждає від своїх пороків набагато сильніше саме із-за своєї озлобленості, примітивності і щирості. Лисиця ж, хоч і залишається “на бобах”, але суворих покарань щасливо уникає.

Ці особливості ставлення до лисицям добре проявляються в народній творчості – загадках, казках, прислів’ях і приказках про лісах. Спостережливе око авторів з народу дуже добре передав ці особливості в усному і письмовому творчості. Деякі з малих літературних форм про лісах ми спробували зібрати тут, згрупувавши по підрозділам: загадки, прислів’я, приказки і вірші.

Загадки про лиса

Нехай вона – як є, шахрайка,
Від голови до хвоста.
Шубка, руда головка,
Як звуть її?
(Лисиця)

Хвіст пухнастий, швидка вправність,
Золотисто-руде хутро.
Якщо голодно, шахрайка
Курей вважає за краще всіх.
(Лисиця)

Хитра штучка,
руда головка,
Хвіст пухнастий – краса!
А звуть її…
(Лисиця)

Руда шахрайка,
Хитра та спритна,
До нас в сарай потрапила,
Курей перерахувала.
(Лисиця)

Вище кішки зростання,
Живе в норі, у лісі.
Пухнастий рудий хвіст,
Всі ми знаємо…
(Лисицю)

У кого з усіх звірів
Хвіст пухнастіше й довше?
(У лисиці)

За деревами, кущами,
Промайнуло наче полум’я,
Промайнуло, збіг…
Немає ні диму, ні пожежі.
(Лисиця)

Прислів’я, приказки та прикмети про лиса

Вовка зуби годують, лисицю хвіст береже.
Сила лева не підходить лисиці, хитрість лисиці не підходить леву.
Лисичка завжди сытей вовка буває.
Лисичка завжди сытней вовка живе.
Лисицею пройти – хитрістю взяти.
Хто в чин увійшов лисицею – той правити вовком буде.
Якби лисиця не приїхала, то вівця б вовка з’їла!
І лисиця хитра, так шкуру її продають.
Лисиця і уві сні курей вважає.
Призначили лисицю воєводою в лісі, – пера багато, а птиці немає.
Лисиця дорогу перебігла, бути біді.
Лисячий гавкіт почути – до нещастя.

Вірші про лиса

Лисиця і бобер

Сергій Міхалков

Лисиця помітила Бобра:
І у шубі у нього досить срібла,
І він один з тих Бобрів,
Що родини майстрів,
Ну, словом, з деяких пір
Лисиці сподобався Бобер!
Лисиця ночей не спить: «я не хитра?
Вже я не спритна до того ж?
Чим я своїх подружок гірше?
Мені теж при собі пора
Мати Бобра!»
Ось Лисонька моя, полюючи за Бобром,
Знай крутить перед ним хвостом,
Знай шепоче ніжні слова
Про те, про се…
Сива у Бобра запаморочилась голова,
І, втративши спокій і сон,
Свою Бобриху кинув він,
Вирішивши, що для нього, Бобра,
Дурна Бобриха і стара…
Спускаючись до водопою,
Покликав одного старий Їжак:
«Привіт, Бобер! Ну, як живеш
Ти з цієї… як її… з Лисою?»
«Ех, друже!» – Бобер йому у відповідь.-
Життя-то у мене і немає!
Лише качки на думці у неї та кури:
То вечеря – там, то тут – обід!
З рудою стала чорно-бурої!
Їй все гуляти б так виряджатися,
Я – в будинок, вона, шахрайка,- у двері.
Скажу тобі, як звіру звір:
Повір,
Зараз мені впору хоч топитися!..
Я вже подумував, зізнатися,
Назад до себе додому податися!
Дружина простить мене, Бобра,-
Я знаю, як вона добра…»
«Біжи додому,- зауважив Їжак,-
Не те, друже, пропадеш!..»
Ось прибіг Бобер додому:
«Бобриха, мені двері відкрий!»
А та у відповідь: «Не одчиню!
Іди до своєї Лисиці в нору!»
Що робити? Він до Лисиці у двір!
Прийшов. А там – інший Бобер!

Зміст байки цей корисний і здоровий
Не так для рудих Лисиць, як для сивого Бобрів!

Лисеня

Тетяна Лаврова

Хитрий, маленьке Лисеня
Тільки виліз з пелюшок,
Накоїв чимало справ:
У єнота рибку з’їв,

Борсука він набив гулю,
Ведмедику розірвав штанці,
Смикнув зайчика за хвіст
І волчонку клацнув ніс.

З хом’яком затіяв бійку,
Злякався лише собаку.
Невихована дитина
Цей маленький Лисеня.

Схожі:
Соц закладки