Загадки, прислів’я, приказки та легенди про волоський горіх
Волоський горіх – це чудове дерево: висотою майже 30 метрів, з могутнім стовбуром і розлогою кроною. Листя горіха великі і досить щільні. Квітки ж волоського горіха дрібні і досить непоказні. В давнину багато хто вважав, що волоський горіх взагалі не цвіте. На цей рахунок в Азії ходила така приказка: “Помре той, хто побачить квітку горіха”. Дерево чудово тим, що людина використовує майже всі його частини – деревина його дуже красива і цінна, вона йде на виготовлення дорогих меблів, горіхи дуже смачні і корисні, а листя використовують для приготування цілющих зіль і ліків – народна медицина досі використовує відвари з листя волоського горіха для лікування багатьох захворювань.
У багатьох народів це дерево вважалося священним, а на Русі волоський горіх обробляли в монастирських садах ще близько 9-ти століть тому, у Видубецькому і Межегорском монастирях. Схоже на те, що разом з православною вірою греки-проповідники принесли з собою і це чудове рослина, що почасти й визначило його сучасне російське назву.
Правда, церковнослужителі далеко не завжди з прихильністю ставилися до волоському горіху. Однак, той факт, що під кроною дерева рослинність відсутня довгий час бентежив церковнослужителів – не дуже грамотні проповідники пояснювали це тим, що нібито у волоському горісі гніздяться якісь злі духи, які завдають шкоди як людям, так і рослинам.
Насправді ж у листі волоського горіха утворюється особлива речовина юглон, що дуже токсичний для багатьох інших рослин: воно пригнічує ріст пасльонових – томатів, картоплі, а також, наприклад, люцерни. Дощі вимивають це речовина з листя і воно потрапляє в грунт, отруюючи і пригнічуючи рослинність навколо дерева.
Звичайно, про такому корисному і красивому дереві складено чимало загадок, прислів’їв і легенд. Правда велика частина з них присвячена плодах волоського горіха (а вірніше – кісточках).
Загадки про горіх
Ріс на гілці скриньку.
Підставляв сонцю бочок.
Скринька-то не простий,
Сундучочек кістяний.
(Горіх)
В колисці підвісний
Влітку житель спить лісовий.
Осінь прийде строката
На зубок він потрапить.
(Горіх)
Хлопчик-крихта в кістяний одягу.
Він росте на гілці, близько доріжки.
Як задме вітер або дощик хлине
Зелену Шапочку до вух надвинет.
(Горіх)
На кущі народився;
Як під кущ скотився
На зубах опинився.
(Горіх)
Круглий, зрілий, засмаглий,
Попадався на зубок,
Розколотися все не міг,
А потрапив під молоток,
Хруснув раз – і тріснув бік.
(Горіх)
Притулилася тісно
До брата брат,
У зелених гнездышках сидять,
Гніздечка вправні,
А братик смачні.
(Горіх)
Стоїть високо,
Висить далеко,
Кругом гладко,
В середині солодко.
(Горіх)
Прислів’я та приказки про горіх
Гріх – з горіх, ядро – з відро.
Печаль у серце хробак в горісі.
Якщо не разгрызешь горіха, так і ядра не з’їси.
Урожай – не горіхи, два роки поспіль не буває.
Їсть горіхи, та на сіряк діри.
Горіхи – дівочі потіхи.
У одних – навіть вата шарудить, в інших – і горіхи не тріщать.
Горіх разгрысть – невелика користь.
Легенда про волоський горіх
Дочка грецького царя Карія була коханою бога Діоніса,
але трапилося нещастя і дівчина померла. Тоді Діоніс перетворив
її горіхове дерево, а Артеміда приніс сумну звістку Карію
і звеліла збудувати храм в свою честь. Колони храму зробили
з дерев у формі молодої жінки і назвали каріатидами,
тобто німфами волоського горіха.
Ще одна легенда про волоський горіх
У Кариях (а слово «карі» означало у давніх греків «ліщина»), молоді дівчата водили хороводи на честь Артеміди, якій було присвячено цю рослину. Одного разу участкицы хороводу, злякавшись раптовій раптово грози, кинулися під захист священного дерева і тут же перетворилися на горіхи, що висять на його гілках.
Вірш про горіх
Всі на всіх
Агнія Барто
Приїхали! Приїхали!
Батьки приїхали!
З цукерками, з горіхами
Батьки приїхали!
Дівчатка та хлопчики
Стрибають від радості:
У кожному валізці
Яблука і солодощі.
Ось для доньки
Танечки
У узелочке
Прянички.
А ось це пироги,
Для себе бережи їх.
Ось для сина
Петруся
Льодяники
У пакетику.
Це Петі мою,
Це більше нікому!
І з пакетами в руках
Уплітають в куточках
Один від одного
По секрету
Хто пиріг,
А хто цукерку.
Ходить Вітя
Повз всіх:
«Хоч би мені
Один горіх!
Не дочекався
Я батька.
Залишився я
Без льодяника».
Раптом хлопці
Встали з місць:
– Ми їмо,
А він не їсть?
Товариші
Батьки!
Бажаєте,
Не хочете,
Але кладіть
Все на стіл
І ділите
Всі на сто!
Що ми сіли
По кутах?
Все поділимо
Навпіл…
Розділіть
Всі на всіх:
Вам горіх…
Нам горіх…
Все у всіх,
Хлопці, є?
Починайте
Є!