Загадки, прислів’я, приказки та вірші про бджіл

Бджоли, напевно, найбільш корисні для нас комахи з усіх комах земної кулі. Всі продукти життєдіяльності бджіл (а їх чимало: мед, прополіс, бджолиний віск, перга, маточне і трутневе молочко, обніжжя та бджолина отрута) людина використовує з великою користю для себе. Бджола – символ працьовитості і колективізму, користь в сільському господарстві від бджіл величезна, оскільки вони є одними з найактивніших запилювачів квіткових рослин.

Загадки про бджіл

Якщо ти пив чай з медком,
З нею ти добре знайомий.
Багато меду зібрала
Працьовита…
(Бджола)

Зайдіть до нас на город:
Стоїть під яблунею завод,
У ньому – тисячі робочих
Снують з ранку до ночі.
Гуде, працює завод
І нам дає запашний мед!
(Вулик)

Є на світі солодкий дім,
Садом пахне в хаті тому.
А мешканці, дзижчали від радості,
У свій будиночок приносять солодощі,
Пригощаючи нас потім.
Вгадайте – що за будинок?
(Вулик)

Домовита господиня
Пролетіла над галявиною,
Похлопочет над квіткою –
Він поділиться медком.
(Бджола)

Не жужжу, коли сиджу.
Не жужжу, коли ходжу.
Не жужжу, коли працюю.
Я жужжу, коли кружусь!
(Бджола)

Чорно-жовті, полосаты
У будиночку живуть хлопці.
Хоч вони і боляче жалять,
Їх роботою ми задоволені.
(Бджоли)

Летить, гуде,
Сяде – мовчить.
Цілий день у працях,
У луках, у садах.
І хто їй один –
Той завжди з медком.
А хто їй не люб –
Рятуйся бігом!
(Бджола)

Працівник садовий,
Поясок медовий.
Зажужжала, як пила,
Смугаста…
(Бджола)

Відвідати хочуть всі діти
Самий солодкий будинок на світі.
Але господарі дзижчать –
Строго будиночок вартують.
(Бджоли)

Вірші про бджіл

Про бджіл

Саша Чорний

Солодкий мед, жахливо солодкий!
Ложку всю оближеш вмить…
Солодше дині і помадок,
Солодше фініків і фіг!

Є в саду бджолиний будиночок –
Вуликом всі його звуть.
– Хто живе в ньому? Солодкий гномик?
– Бджоли, милий, в ньому живуть.

Там візерунчасті соти,
У клітинах – мед, бджолиний працю…
Тісно, душно… Темрява роботи:
Липнуть лапки, крила тиснуть…

Там бджолина цариця
Яйця білі кладе.
Перед нею завжди юрбиться
Розумних няньок хоровод…

У суєті невтомною
Копошаться тут і там:
Нагодуй її так вимий,
Зроби кашку червякам.

Перед вуликом на дощечці
Вічно варта на годиннику,
Щоб джміль через крилечко
Не забрався похапцем.

А навколо пухнастим килимом
Колихається квіти:
Жовтець, конюшина, кмин сквозистый,
Дощ курячої сліпоти…

Бджоли всі їх облітають –
Ті годяться, ці – ні.
Швидко в чашечки пірнають
І з видобуванням знову на світ…

Буде день – прийде старенька,
Тихо вулик обійде,
Подиміти на бджіл гнилушкой
І прозорий мед сберет…

Вистачить всім – і нам, і бджіл…
Поклади на язик:
Станеш раптом, як чиж, веселим
І здоровим, як бичок!

***

– Де ти була?
– Тут і там!
– Де літала?
– За кольорами!
– Що додому ти принесла?
– Мед! – відповіла бджола.
 
***

Тільки вишня розцвіла
Прилетіла в сад бджола.
Я давно стежу за нею,
Шукає мед вона: Жу-Жу!

«Казка про м’яту»

Пішов якось селянин свою пасіку провідати і повернувся додому похмурий, як хмара.

– Що сталося? – перелякалася дружина.

– Біда з нашої пасікою. Не те що меду, бджіл майже не залишилося. Напав на них кліщ злющий, від якого порятунку немає.

Зажурились селянин з дружиною – без грошей, які за мед виручали залишилися. Пішов селянин на базар, щоб на останні гроші дітям хліба купити. Йшов він раптом затнувся і упустив свою останню монету. Прикатилась ця монета прямо до старого, що торгував пов’язаної в пучки якийсь пахучою травою. Підняв дідок монету селянина й каже:

– Хочеш, я віддам тобі за твою монету пучок м’яти? Є в цій рослині чудове речовина – ментол. М’ята і застуду прожене, і коліки в животі прибере, і серце заспокоїть.

– Я б хотів моїм діткам не трави. А здобних булок з базару принести, та немає у мене грошей на них. Давай свою траву, може від неї хоч на серці легше стане, – сказав селянин і узяв пучок м’яти.

– Залий будинку м’яту окропом і пийте замість чаю, – порадив він на прощання.

Селянин так і зробив. Сіли вони всією сім’єю пити ароматний чай з м’яти і бачать, що над чашками бджілки в’ються. Підлетіла одна бджілка прямо до вуха селянина і прожужжала:

– Для нас м’ята – порятунок. Від її запаху кліщі шкідливі падають замертво.

Зрадів селянин і поклав у кожен вулик ганчірочку, змочену в м’ятному настої. Незабаром у вуликах не одного кліща не залишилося. Бджоли одужали і наносили меду.

Селянин за мед гроші виручав і більше біди не знав.

Цікаві факти про бджіл

Бджоли — високоорганізовані комахи. Зокрема, бджоли спільно здійснюють пошук їжі, води, житла при необхідності, спільно захищаються від ворогів. У вулику бджоли спільно будують стільники, доглядають за потомством, маткою. Кожна бджола виконує свою функцію. Молоді робочі бджоли годують молодняк, оскільки у них добре розвинене маточне молочко. Старші бджоли займаються спорудою житла — у них посилено працюють воскові залози. Бджоли середнього віку виконують роль санітарки, літні бджоли — вентиляторщицы. І лише старі бджоли займаються тим, що носять мед.

Для отримання ложки меду 200 бджіл повинні під час збирати нектар протягом дня.

За народними уявленнями, Бджоли водяться тільки у добрих людей, а лихих не люблять.

Бджолиний мед – одне з найперших ліків, використовуваних людиною.

Бджола є не тільки єдиним комах, але і єдиною живою істотою, мабуть, яке корисно абсолютно. Вона одна з небагатьох, які живуть не за рахунок когось або чогось, а виключно за рахунок нектару і пилку, які рослини віддають їй замість запилення.

Всі продукти життєдіяльності бджолиної сім’ї, без винятку, мають харчову і лікувальну цінність. Навіть страшний бджолина отрута є ефективними ліками. Навіть після своєї смерті бджола приносить людям користь: з бджолиного підмору (загиблих бджіл) роблять ліки.

Трутні самі меду не збирають, вони дуже сумирні, навіть жалити не вміють, але їдять мед, який бджоли заготовили на зиму. Якщо залишити зимувати в родині всіх трутнів, їм дуже багато їжі потрібно. У робочих бджіл їжі вистачає тільки для себе, тому трутнів чекає загибель.

Соц закладки
Соц закладки