Загадки, прислів’я, прикмети, приказки та вірші про зиму
Зима завжди залишала час для творчості простому люду – саме тому так багато про зиму загадок, прикмет, віршів. Дійсно, взимку землю не покопаешь, в городі не повозишься. Зате багато зимою забав і свят, гріх не повеселитися.
У фольклорі так згадок про зиму, що зібрати всі на одній, двох або трьох сторінках просто неможливо. Ми спробували зібрати прикмети про зиму, загадки про зиму і невеликі вірші про холожной порі року на цій сторінці.
Загадки про зиму
Щоб осінь не промокла,
Не розкисла від води,
Перетворилися в калюжі скла,
Стали сніговими сади.
Над землею мороз міцнішає,
Настали холоди.
Випав сніг, хуртовина стонает.
Насувається…
(Зима)
Трійка, трійка прилетіла,
Скакуни в тій трійці бели.
А в санях сидить цариця,
Белокоса, белолица.
Як махнула рукавом –
Усе покрилося сріблом.
(Зима)
На південь вже птахи відлетіли,
Прийшли морози і заметілі.
Стоять дерева в сріблі,
Ми ліпимо фортеця у дворі.
(Зима)
Дах в шапці хутряний,
Білий дим над головою,
Двір в снігу, білі будинки.
Вночі до нас прийшла…
(Зима)
Хто знає вірну ознаку,
Високо сонце, значить літо.
А якщо холод, хуртовина, тьма
І сонце низько, то…
(Зима)
Справ у мене чимало –
Я білою ковдрою
Всю землю укриваю,
У лід річки прибираю,
Білю поля, будинку,
А звуть мене …
(Зима)
Запорошила доріжки,
Прикрасила віконця.
Радість дітям подарувала
Нас на санках прокотила.
(Зима)
У цю холодну пору
Любимо кататися ми з гірок.
І для прогулянок на лижах
Краще сезону не знайдеш.
(Зима)
Закручу хуртовини,
Всі поляни побелю,
Розмалюю їли,
Замету сніжком будинку,
Тому що я …
(Зима)
З’явилася слідом за осінню
Я за календарем.
Я найкращий свято вам
На радість подарую!
А землю білим снігом я
Закутала сама.
Хлопці, відгадайте-но,
Ну, хто ж я? …
(Зима)
Замела я все навколо,
Прилетівши з царства хуртовин.
Осінь, найкращу подружку,
Я відправила на південь.
Я морозна і білого
І надовго до вас прийшла.
(Зима)
Лише вона стукне
До нас в віконце сніжком,
Ми беремо санки
І на гірку – бігом!
(Зима)
Блиснув мороз. І раді ми
Проказам матінки …
(Зими)
Сніг іде,
Під білою ватою
Зникли вулиці, вдома.
Ради снігу всі хлопці,
Знову до нас
Прийшла …
(Зима)
Несподівано хуртовини
З моторошним виттям налетіли.
Осінь в страху втекла,
Хто тепер господинею стала?
(Зима)
Хто в холод не боїться
Залишитися без перинки
І отак витрусить на землю
Летять пушинки.
(Зима)
Розкрила снігові обійми,
Дерева всі одягла в сукні.
Стоїть морозна погода.
Яка це пора року?
(Зима)
Тітонька крута,
Біла та сива
В мішку холоднечу щастить,
На землю сніг трясе,
Замети навертає,
Килимом землю встеляє.
(Зима)
Після осені прийшла.
Так замети жодного натяку.
(Зима)
Мороз морозить,
Лід леденит,
Віхола гуляє,
Коли це буває?
(Зима)
Білим снігом замело
Луг і ліс навкруги.
І, затихнув, річка стала,
Скута льодом.
(Зима)
Прийде нечутними кроками,
Незримо стужею дохне
І, все навколо покривши снігами,
Раптом всім нам вуха надере:
Навіщо, мовляв, ви в такий мороз
З будинку висолопили ніс?
(Зима)
Настали холоди.
Обернулася в лід вода.
Довговухий зайчик сірий
Обернувся білим зайчиком.
Перестав ведмідь ревіти:
В сплячку впав у лісі ведмідь.
(Зима)
Гілки білою фарбою розмалюю,
Кину срібло на вашу дах.
Теплі навесні прийдуть вітру
І мене проженуть з двору.
(Зима)
Хоч сама
і сніг, і лід,
а йде сльози ллє.
(Зима)
Ні відерця,
Ні пензля, ні рук,
А побелит
Всі дахи навколо.
(Зима)
Скатертина біла
А весь світ одягла.
(Зима)
Ось вже місяць сніг йде,
Скоро зустрінемо Новий рік,
В зимовій сплячці вся природа.
Підкажи мені час року.
(Зима)
Не хворіла,
Не боліла,
А білий саван наділу.
(Зима)
Справ у мене чимало – я білою ковдрою
Всю землю укриваю, у лід річки прибираю,
Білю поля, будинки, а звуть мене …
(Зима)
Сніг на полях,
лід на водах,
Віхола гуляє.
Коли це буває?
(Взимку)
Хто поляни білить білим
І на стінах пише крейдою,
Шиє пухові перини,
Розмалював усі вітрини?
(Зима)
Хто, вгадай-ка,
сива господиня?
Труснула перинки –
Над світом пушинки.
(Зима)
Настали холоди:
Обернулася в лід вода.
Довговухий зайчик сірий
Обернувся білим зайчиком.
Перестав ведмідь ревіти:
В сплячку впав у лісі ведмідь.
Скаже нехай хто знає,
Коли це буває?
(Зима)
Прислів’я, приказки, прикмети і вірші про зиму
Серпень збирає, та ось зима все проїдає.
Більше снігу — більше хліба.
Великий іній взимку – літо видасться тяжкий для здоров’я.
Швидка відлига – літом дощів не чекай.
В Крещенье завірюха – буде і на Великдень заметіль.
В Крещенье ополонку повна — чекай великий розлив.
У Різдво на ганочку, сидіти на Великдень біля печі.
В теплій зимовій шубці і морози як жарт.
В холод кожен молод.
На початку зими йшов сильний сніг, на початку літа піде сильний дощ.
Горобці дружно цвірінькають – це до тепла.
Ворони і галки сідають на південь дзьобами – до тепла, на північ – до холоду.
Хуртовини та завірюхи та до лютого налетіли.
Де доведеться зимувати, там і на печі лежати.
Готуй сани влітку, а воза взимку.
Грім узимку — чекай сильні холоди.
День темний, так ніч світла (зимою).
Довгі бурульки в кінці лютого — до довгої весни.
Вдень був сильний мороз, а надвечір потеплішало — чекай довгу холоднечу.
Дим з димаря стовпом — до холодів.
Якщо великий іній на деревах висить гладко, літо буде родючим,
з хорошою погодою.
Якщо на початку зими був сильний сніг, то на початку літа буде сильний дощ.
Якщо до вечора першого лютого на небі багато зірок, то зими ще довго стояти.
Якщо взимку віхоли – влітку негода.
Якщо взимку сухо і холодно, і влітку буде сухо і спекотно.
Якщо взимку тепло, влітку буде холодно.
Якщо взимку віхоли, то влітку чекай негоди.
Якщо взимку іній – то влітку роса.
Якщо взимку сухо і холодно, влітку сухо і спекотно.
Якщо взимку тепло, влітку прохолодно.
Якщо взимку шумить ліс – чекай відлиги.
Якщо вікна починають потіти при подвійних рамах – до посилення морозу.
Якщо сніг випадає, коли лист з дерева не спадає, то зима буде лютою.
Якщо сніг дрібний і не скоро сходить, буде дощовий рік.
Якщо сніг щільний і мокрий, буде дощове, урожайне літо.
Якщо сніг сухий і легкий, то буде сухе літо.
Зима – не літо, одягнена в хутра.
Зима без снігу, знати літо без хліба.
Зима без снігу — не бувати і хліба.
Зима бреде похнюпивши голову, а літо біжить вистрибом.
Зима в одну ніч надовго стає.
Зима все знайде, що літо запас відклало.
Зима літо лякає, та знай собі тане.
Зима ледаря морозить.
Зима морозна – так літо спекотне.
Зима вночі у двір на крадеться навшпиньки.
Зима пустує не тільки в лісі, а у нас на носі.
Зима снігова – чекай літо дощове.
Зима холодна – чекай літо тепле.
Зими та літа ніяк союзу немає.
Зимове сонце що мачуха: всім світить, та тільки зовсім не гріє.
Зимові хуртовини принесуть літній негода.
Зимовий деньок з горобиний скок.
Зимовий сніг глибокий – влітку хліб високий.
Взимку віхоли, а влітку негода.
Взимку день темний, так ніч світла.
Взимку ліс шумить до швидкої відлиги.
Взимку місяць ріжками догори – бути морозу.
Взимку багато інею – влітку буде багато роси.
Взимку собаки валяються – чекай заметіль.
Взимку сонце крізь сльози-то і сміється.
Взимку сухо й холодно – влітку сухо й жарко.
Взимку теплий кожух всякому молодцю люб.
Зимою кільце навколо сонця – до негоди.
Паморозь – провісник снігу.
Іній на Миколу — до врожаю на наступний рік.
Як у лютому аукнеться, так восени відгукнеться.
Яка Ксенія-така і весна.
Яка погода на Стрітення, така і весна.
Коли зима станеться влітку, а літо — зимою, хороших хлібів не чекай.
Коли в грудні часті вітри, то в березні і квітні на дворі буде сльота.
Коли на початку лютого погода ясна — весна буде ранньою.
Якщо Дмитрів день на снігу, то і Великдень по снігу.
Коли зима на Николин день дорогу замітає, дорозі не стояти.
Коли на Михайлів день закує, то на Ніколу раскует.
Якщо вночі був іній, вдень сніг не буде.
Кішка на печі – до холоднечі, а кішка на підлозі – до тепла.
Червоний вогонь у печі і дрова горять з тріском — до морозів.
Водохреща на повний місяць — бути великій воді.
Куржевина на деревах — до врожаю.
Лід почорнів, ліс шумить – чекай відлиги.
Лід сильно тріщить – мороз.
Влітку ложкою, а взимку сірником (молоко).
Влітку пролежишь, а взимку з торбою побіжиш.
Багато снігу – багато хліба.
Мороз і залізо рве і на льоту птицю б’є.
На Богоявлення день теплий — хліб темний (густий).
На Введення трапляється і товсте леденье.
На Григорія іній на стогах — до мокрого снігу.
На Євдокію курка нап’ється — весна буде теплою.
Вітер На Єфрема — до сирого року.
На Хрещення сніг пластівцями — до урожаю, ясний день — до неврожаю.
На Ніколу зима із цвяхом ходить.
На Різдво іній — на врожай на хліб, хуртовина — бджоли будуть гарно роїтися.
На Стрітення крапель — урожай на пшеницю.
На Стрітення каптан з шубою зустрілися.
На Стрітення сніжок — весною дожжок.
На Стрітення вранці сніг — на врожай ранніх хлібів; якщо опівдні — середніх, якщо до вечора — пізніх.
На Стрітення хитрий циган шубу продає.
На Трифона зірок на небі багато — до пізньої весни.
Не було справжньої зими — не буде нам і літа бажаного.
Не той сніг, що мете, та той, що зверху йде.
Новий рік — на весну поворот.
Уночі іній – вдень сніг не випаде.
Хмари пливуть низько — чекай мороз лютий.
Хмари йдуть проти вітру — бути снігу.
Звідки вітер на день Спиридона—сонцеворота, звідти він буде дути до рівнодення.
Перші морози никольские, за ними — різдвяні, водохресні, афанасьєвські, сретенские, власьевские і благовіщенські.
Перший міцний сніг падає в ночі, затверджений сніг не лежить.
Перший сніг в грудні щільний, мокрий і важкий — бути вологого літа, а сухий і легкий — бути літу суху.
Перший сніг за сорок днів до зими випадає.
Перед холодом зима яскрава.
Погані зимові дороги — чекай урожайне літо.
Після великого врожаю буває і зима сувора.
Прийде Варвара — заварварят морози.
Проллє Власій маслечка на дороги — пора зими геть.
Сильно блищать зимою зірки – до морозу.
Скільки років, скільки зим не бачилися.
Сніг глибокий – хліб хороший.
Сніг іде лапатий — до хорошого врожаю.
Снігур під вікном взимку зачирикает – чекай відлиги.
Сніжна зима віщує хороший ріст трав.
Снігові пластівці великі – буде відлига.
Сніговий буран вдень віщує мороз вночі.
Сухий грудень обіцяє суш навесні і влітку.
Теплий грудень — до затяжної зими, а також пізньою і холодною весни.
Теплий лютий оманливий: весна буде холодна, із заморозками.
Тріщить Варюха, бережи від мороза ніс та вухо.
Туманний круг близько сонця, так само як і розірване коло близько місяця — чекай хуртовини.
Тумани в лютому зазвичай віщують дощовий рік.
Хвали зиму лише після Ніколіна дня.
Холодні північні вітри в лютому — це до врожаю.
Добре сонечко: влітку спече, а взимку не зігріє.
Я б зимою з’їв грибок, так ось боляче сніг глибокий.
Ясні дні в Різдвяний тиждень до хорошого врожаю.
Вірші про зиму
Прийшла зима
Автор: І. Черницька
Прийшла зима весела
З ковзанами і санчатами,
З лыжнею припорошеній,
З чарівної старої сказкою.
На ялинці поцяцькованій
Ліхтарики гойдаються.
Нехай зимонька весела
Довше не кінчається!
***
А. С. Пушкін
Зима!.. Селянин, тріумфуючи,
На дровнях оновлює шлях;
Його конячка, сніг зачувши,
Плететься риссю як-небудь;
Кермо пухнасті висаджуючи,
Летить кибитка завзятість;
Візник сидить на передку
У кожусі, В червоному кожушку.
Ось бігає дворовий хлопчик,
У санчата жучку посадивши,
Себе в коня перетворивши;
Пустун вже відморозив палець:
Йому і боляче і смішно,
А мати загрожує йому у вікно.
Що ти робиш, Зима?
Р. Фархаді
— Що ти робиш, Зима?
— Строю диво-терема!
Сиплю сніжною сріблом,
Прикрашаю все кругом.
Раскружится карусель,
Хвацька заметіль!
Постараюся, щоб з ранку
Не нудьгувала дітвора,
Щоб ялинка разожглась,
Щоб трійка понеслася!
У Зими не злічити турбот:
Скоро свято — Новий рік!
***
Сергій Єсенін
Співає зима – агукає,
Волохатий ліс колисає
Стозвоном сосняку.
Кругом з тугою глубокою
Пливуть в далеку країну
Сиві хмари.
А по дворі метелиця
Шовковим килимом стелиться,
Але боляче холодна.
Горобчики грайливі,
Як дітки сиротливые,
Притулилися біля вікна.
Зимно пташки малі
Голодні, втомлені,
І туляться якомога щільніше.
А завірюха з шаленим ревом
Стукає по ставням свешенным
І злиться все сильніше.
І дрімають пташки ніжні
Під ці вихори снігові
У мерзлого вікна.
І сниться їм прекрасна,
В усмішках сонця ясна
Красуня весна.
Зима
Ст. Лунін
На картині у зими
Все біло від снігу:
Поле, далекі пагорби,
Огорожа, віз.
Але часом сяйнуть на ній
Серед галявини ватною
Красногрудых снігурів
Сонячні плями.
Береза
Сергій Єсенін
Біла береза
Під моїм вікном
Принакрылась снігом,
Точно сріблом.
На пухнастих гілках
Снежною облямівкою
Розпустилися кисті
Білою бахромою.
І стоїть береза
В сонній тиші,
І горять сніжинки
В золотому вогні.
А зоря, ліниво
Обходячи навколо,
Обліплює гілки
Новим сріблом.
Стара хатинка
Олександр Блок
Стара хатинка
Вся в снігу варто.
Бабуся-старенька
З вікна дивиться.
Онукам-шалунишкам
По коліно сніг.
Веселим малюкам
Швидких санок біг…
Бігають, сміються,
Ліплять снігову будинок,
Дзвінко лунають
Голоси колом…
В сніговому будинку буде
Жвава гра…
Пальчики застудят, –
Додому пора!
Завтра вип’ють чаю,
Глянуть з вікна –
Ан будинок вже розтанув,
На дворі – весна!
Сніжинки
В. Бурсов
Легкі, крилаті,
Як нічні метелики,
Кружляють, кружляють
Над столом у лампочки.
Зібралися на вогник.
А куди їм подітися?
Адже їм теж, крижаним,
Хочеться погрітися.
Снігурі
А. Прокоф’єв
Вибігай мерщій
Подивитися на снігурів.
Прилетіли, прилетіли,
Зграйку зустріли хуртовини!
А Мороз-Червоний Ніс
Їм рябинки приніс.
Добре підсолодив.
Зимовим вечором пізно
Яскраво-червоні кетяги.
***
Євген Баратинський
Де солодкий шепіт
Моїх лісів?
Потоків гомін,
Квіти лугів?
Дерева голи;
Килим зими
Покрив пагорби,
Луки і доли.
Під крижаною
Своєю корою
Струмок німіє;
Всі ціпеніє,
Лише вітер злий,
Бушуя, виє
І небо криє
Седою імлою.
Всюди сніг
А. Бродський
Усюди сніг, в снігу будинки –
Привезла його зима.
До нас поспішала скоріше,
Привезла нам снігурів.
Від зорі і до зорі
Славлять зиму снігурі.
Дід Мороз, як маленький,
Танцює біля призьби.
А я теж можу
Так танцювати на снігу.
Завірюха
Крутиться і регоче
Заметіль під Новий рік.
Сніг опуститися хоче,
А вітер не дає.
І весело деревах,
І кожного куща,
Сніжинки, як смішинки,
Танцюють на льоту.
***
Афанасій Фет
Дивовижна картина,
Як ти мені рідна:
Біла рівнина,
Повний місяць,
Світло небес високих,
І блискучий сніг,
І саней далеких
Самотній біг.
Ми сніжинки
Ми сніжинки, ми пушинки,
Покружляти ми не проти.
Ми сніжинки-балеринки,
Ми танцюємо день і ніч.
Ставаймо разом ми в гурток –
Виходить сніжок.
Ми побілили дерева,
Дахи пухом замели.
Землю вкрили оксамитом
І від холоднечі зберегли.
***
Афанасій Фет
Мама! глянь-ка з віконця –
Знати, вчора недарма кішка
Умивала ніс:
Бруду немає, весь двір одягнуло,
Посвітлішало, побіліло –
Видно, є мороз.
Не колючий, світло-синій
По гілках розвішено іній –
Погляньте хоч ти!
Немов хтось torovatиy
Свіжою, білої, пухкою ватою
Все прибрав кущі.
Вже тепер не буде спору:
За санчата та й в гору
Весело бігти!
Правда, мамо? Не відмовиш,
А сама, напевно, скажеш:
«Ну, скоріше гуляти!»