Загадки, прислів’я, прикмети, приказки та вірші про вітер
Судячи з народної творчості, ставлення людей до вітру досить неоднозначне: вітер міг принести такий потрібний у посуху дощ, а міг потім і знищити весь урожай. Беззастережно любили і чекали вітер моряки і мельники, аж надто їх життя залежить від нього. Більшість же людей вітру побоювалися, ставлячись до нього як до великим і не дуже розумного звіра, який, щоправда, іноді міг бути дуже корисний.
Романтична сторона цього природного явища описувалася швидше салонними письменниками (легко бути романтиком в теплому кам’яному будинку з товстими стінами), ніж народом. Хоча і народ часто знаходив «діяльності» цього буйного героя горді і бунтарські риси – вітер здавна асоціюють із змінами, причому не завжди в кращу сторону.
Загадки про вітер
Він гарчить, лякає птицю,
Він у трубу гуде сумно.
То затихне, зачаїтися,
То умчиться квапливо.
Здійснить воду в річці,
По морю хвилю ганяє,
Лист підніме на ганочку.
Це … (вітер), хто не знає?
Хто не відає кордонів?
Він летить швидше птахів,
Він грізний, то мятежен,
То як пух весняний ніжний.
Хто вільніше всіх на світі?
Здогадалися? Це…
(Вітер)
Що це за невидимка
Плескає в саду хвірткою,
На столі гортає книжку,
Шерехом лякає мишку.
Зірвав з бабусі косинку,
Похитав в колясці Дімку,
Пограв листям на гілках…
Ну, звичайно, це – …
(Вітер)
Є на світі кінь – всьому світу не стримати.
(Вітер)
Без рук, без ніг, а двері відчиняє.
(Вітер)
Без рук, без ніг, а ворота відчиняє і нас поганяє.
(Вітер)
Без рук, без ніг, а дерево гніт.
(Вітер)
Без рук, без ніг, так стукає у ворота.
(Вітер)
Без рук, без ніг по полю скаче,
в село помчить – у двері постукає.
(Вітер)
Біг по стежці луговий –
Кивали маки головою.
Біг по річці блакитний –
Вся річка зробилася рябий.
(Вітер)
Хто літає вище хмар?
Хто підступний і могутній?
Він буває, не прийме
Бешкетник, пустун…
(Вітер)
Розходиться чолов’яга – упину нема,
Вщухне, не бачити, не чути.
(Вітер)
Живе без тіла, говорить без язика.
(Вітер)
Ніхто мене не бачить, та всякий чує.
(Вітер)
Страшно. Голосно. У-у-у!
Я вдома не піду.
Не пройти нам, оченята жмуря.
То вирує, виє….
(Буря)
Не побачиш мене оком,
Я здатний на прокази.
На бігу, зриваю капелюхи,
Ялинок раскачаю лапи.
Унести білизна з мотузки,
Вистачить у мене вправності.
Перегорнути можу газету,
Голосно шелестячи при цьому…
Ось у лісі будь помітить:
Ліс шумить, гуляє…
(Вітер)
Фырчит, гарчить,
гілки ламає,
піднімає пил,
тебе з ніг збиває,
чуєш його,
та не бачиш його.
(Вітер)
Біжить по снігу, та нема сліду.
(Вітер)
Без крил летить, без ніг біжить.
(Вітер)
Рукавом махнув – дерево погнув.
(Вітер)
Летить – не птах, виє – не звір.
(Вітер)
Прислів’я, приказки, прикмети про вітер
Не море топить кораблі, та вітру.
Листя плутає вітер, людини – слово.
Вітер в голові ніколи не буває попутним.
Слово тримати – не за вітром бігти.
Хто вітром служить, тому димом платять.
Вітер клікати – дарма голос зривати.
Поганий той вітер, який добра не приносить.
Якщо дерево вирішить вистояти, вітер не припиниться.
Вітер і без крил літає.
Якщо є мускус, він пахне і сам, навіщо ж тоді потрібен вітер?
Коли дерево вирішить вистояти, так вітер не припиняється.
Вітер не може бути попутним для тих, хто не знає куди пливти.
Посієш вітер – пожнеш бурю.
Розбитого корабля – все одне, будь вітер в корму.
Вітер великий та маленький дощ.
Летить тархан по всьому торгів, без підлога каптан, без гудзиків.
За вітром у полі не наздогнати.
Пустився вітер здуру в море; кому не думав, зробив горі.
Вірші про вітер
Колискова вітру
Прокушева Тетяна
Вітерець погрався
В оксамитовій листі.
Пробігся сотнею ніг
По лісовій траві.
-Де ти, вітер, мій малюк,
Чому ще не спиш?
Постукав вітерець
В двері – віконця,
Покружляв зовсім трошки
Пил на доріжці.
-Де ти, вітер, мій малюк,
Чому ще не спиш?
Помотався вітерець
Багато світла.
І почув шепіт
Ласкавий цей:
-Де ти, вітер, мій малюк,
Чому ще не спиш?
І помчав вітерець
Вітру швидше,
І обійнятися скоро зміг
З мамою своєю.
-Тихіше – тихіше, мій малюк,
Засинай і слухай тишу…
Бешкетники
По-над лісом
І річкою
стрибав дощик
Пустотливий,
А йому назустріч
Супив брови
Вечір.
Хмари чорні зібралися,
Пересварилися,
Побилися.
Стукнулися
Боками,
Зрізалися
Клинками,
Блискавки
Із сталі
В небі
Заблищали!
Розсердився
Дядько Грім:
Трах по небу кулаком!
Злякався
Сонця промінь,
Загубився
Між хмар.
Сонячні зайчики
Прикусили пальчики.
Сонячні мушки
Стрибнули в діжки.
Сонячні ніжки
Сховалися в чобітки…
Тільки
вітер
Скік та скок
По дощу
І без чобіт!
Бійка з вітром і дощем
Тім Собакин
Я гуляв
вранці,
розганяючи
сон, сон.
Зухвалі вітер
з рук
трохи не вирвав
зонт, парасолька.
– Тихіше, Вітер,
а те,
натворишь ти
бід, негараздів! –
Вітер дмухнув
в пальто:
«Не утихну,
ні, ні…»
Взяв парасолю,
ніби прут,
і за Вітром
хлоп, хлоп!
Ну, а Дощ –
тут як тут :
не з розмахом
у лоб в лоб.
Казка про мертву царівну і сімох богатирів (уривок)
А. С. Пушкін
Вітер, вітер! Ти могутній,
Ти ганяєш зграї хмар,
Ти волнуешь синє море,
Усюди веешь на просторі,
Не боїшся нікого,
Крім бога одного.