Загадки, прислів’я, прикмети, приказки та вірші про осінь
Осінь. Улюблена пора року для багатьох письменників і поетів – скільки творів присвячено їй, не злічити. Хтось знаходив у ній спокій і чарівність, хтось- меланхолію і фаталізм, але встояти перед восени вдавалося небагатьом.
У фольклорі багато згадок про осінь – після збору врожаю у селян з’являвся вільний час, який не гріх було скоротати за творчістю загадок, потішок, віршів під неквапливий шум осінніх дощів. Чимало про осінь і прийме – більша частина яких намагається передбачити холодність зими і посушливість майбутньої весни. Ці, безумовно, дуже важливі для людей речі, часто укладалися в досить жартівливі форми.
Загадки про осінь
Порожньо в поле, дощ іде.
Вітерець зриває листя.
З півночі туман повзе,
Хмари грізні нависли.
Птахи рухаються на південь
Ледь торкаючись крилом сосен.
Здогадайся, милий друг,
Що за час року? – …
(Осінь)
Порожні поля,
Мокне земля,
Дощ поливає.
Коли це буває?
(Восени)
Несу я врожаї,
Поля знову посіваю,
Птахів на південь відправляю,
Дерева роздягаю,
Але не торкаюся сосен
І ялинок. Я – …
(Осінь)
Вранці ми у двір йдемо –
Листя сиплються дощем,
Під ногами шелестить…
І летять, летять, летять…
(Осінь)
Листя падають з осик,
мчить в небі гострий клин.
(Осінь)
Несу я врожаї,
Поля знову посіваю,
Птахів на південь відправляю,
Дерева роздягаю,
Але не торкаюся сосен і ялинок.
Я – …
(Осінь)
Я – в царстві калюж, в краю вогнів і вод.
Я – в князівстві крилатого народу,
Чудесних яблук, ароматних груш.
Скажи, який це час року?
(Осінь)
Дні стали коротшими,
Довший стали ночі.
Урожай збирають.
Коли це буває?
(Восени)
Всіх нагородила, все загубила.
Порожні поля, мокне земля,
Дощ поливає,
Коли це буває?
(Восени)
Прислів’я, приказки, прикмети і вірші про осінь
Як літо зі снопами, так і осінь – з пирогами.
Від осені до літа назад повороту нема.
Весна і осінь – все на дню погод вісім.
Весняний дощ ростить, а осінній гноїть.
Весна красна квітами, а осінь снопами.
Сире літо та тепла осінь – до довгої зими.
Грім у вересні віщує теплу осінь.
Якщо восени павутиння стелиться по рослинах – до тепла.
Якщо у жовтні листя з берези і дуба опадає не чисто – готуйся до суворої зими.
Як в лісі багато горобини – осінь буде дощова, якщо ж мало – суха.
Восени птахи летять низько – до холодної, високо – до теплої зими.
Осінь накаже, а весна своє скаже.
Багато жолудів на дубі вродило – до лютої зими.
Якщо падолист пройде скоро, треба чекати суворої зими.
Поява комарів пізньої осені – до м’якої зими.
Осінь – запасиха, зима – подбериха.
Осінь-то матка: кисіль та млинці; а весна – мачуха: сиди та дивись.
Осінь хвастлива, а весна справедлива.
Восени і горобець багатий.
Відклав би на осінь, а там би і кинув.
Пізньої осені одна ягода, та й то гірка горобина.
Прийде осінь, та за все спитає.
Бурчить, як худа муха в осінь.
У восени і ворони копиця, а не тільки у тетерева.
Весна каже: уклочу, а осінь каже: як захочу.
Весна і осінь на рябій кобилі їздять.
Клювала ворона хліб в осінь, а взимку і сама потрапила в осил.
Ти годуй мене в весну, а восени я і сам буду ситий.
Влітку співаємо, восени виттям.
На майбутню осінь, років через вісім.
Не плач, овес, що восени продавати повіз, – втридорога заплачу так навесні роблю.
Вірші про осінь
Золота осінь
Пастернак Б.
Осінь. Казковий чертог,
Всім відкритий для огляду.
Просіки лісових доріг,
Заглядевшихся в озера.
Як на виставці картин:
Зали, зали, зали, зали
В’язів, ясенів, осін
В позолоті небувалої.
Липи обруч золотий —
Як вінок нареченої.
Лик берези — під фатою
Подвенечной і прозорою.
Похована земля –
Під листям у канавах, ямах.
У жовтих кленах флігеля,
Немов у золочених рамах.
Де дерева у вересні
На зорі стоять попарно,
І захід на їх корі
Залишає слід бурштиновий.
Де не можна ступити в яр,
Щоб не стало всім відомо:
Так лютує, що не крок,
Під ногами лист деревне.
Де звучить в кінці алей
Відлуння у крутого спуску
І зорі вишневий клей
Застигає у вигляді згустку.
Осінь. Стародавній куточок
Старих книг, одягу, оружья,
Де скарбів каталог
Перегортає холоднеча.
Осінь
Берези коси расплели,
Руками клени плескали,
Вітри холодні прийшли,
І тополі затопали.
Поникли верби біля ставка,
Осики затремтіли,
Дуби, величезні завжди,
Ніби менше стали.
Все принишкло.
Зіщулився,
Поникли, пожовтіло.
Лише ялинка пригожа
До зими покращала.
Осінь
Ходить осінь по доріжці,
Промочила в калюжах ніжки.
Ллють дощі, І немає просвіту.
Загубилося десь літо.
Ходить осінь бродить осінь.
Вітер з клена листя Скинув.
Під ногами килимок новий,
Жовто-рожевий – кленовий.
Сумовита пора
А. С. Пушкін
Сумовита пора!
Очей очарованье!
Приємна мені твоя прощальна краса
Люблю я пишне природи увяданье,
В багрец и золото одягнені лісу.
В їх сінях вітру шум і свіже дихання
І млою волнистою покриті небеса,
І рідкісний сонця промінь, і перші морози,
Та віддалені сивий зими погрози.
Осінь
А. С. Пушкін
Жовтень вже настав – аж гай отряхает
Останні листи з голих своїх гілок;
Дихнув осінній хлад – дорога промерзає.
Дзюркочучи ще біжить за млин струмок,
Але ставок вже застиг; сусід мій спішить
У отъезжие поля з охотою своєї,
І страждають озимини від скаженої забави,
І будить гавкіт собак сплячі діброви.
Листопад
Бунін І.
Ліс, точно терем розписної
Ліловий, золотий, багряний.
Веселій, строкатою стіною
Варто над світлою галявиною.
Берези желтою різьбою
Блищать в блакиті блакитний.
Як вишки, ялинки темніють,
А між кленами синіють
То там, то тут, в листі наскрізний,
Просвіти в небо, що віконця,
Ліс пахне дубом і сосною,
За літо він висох від сонця.
Осінь
Олексій О.плещеєв
Осінь настала,
Висохли квіти,
І дивляться сумно
Голі кущі.
В’яне і жовтіє
Трава на луках,
Тільки зеленіє
Озимину на полях.
Хмара небо криє,
Сонце не блищить,
Вітер виє в полі,
Дощик мрячить..
Зашуміли води
Швидкого струмка,
Пташки відлетіли
У теплі краї.
Осіннє листя
В. Токмакова
Спорожнів шпаківню,
Відлетіли птахи,
Листя на деревах
Теж не сидиться.
Цілий день сьогодні
Всі летять, летять…
Видно, теж в Африку
Полетіти хочуть.
Осінь
С. М. Городецький
Осінь в білі тумани
Сад ховає вранці.
Ні доріжок, ні галявини —
Нічого не видно нам.
Даремно десь з даху
Кукурікає півень:
Осінь ніби й не чує
І туман ніби глухий!
Даремно гавкає в будці
Розсердився Буян.
І не дме осінь в дудки,
І туман — як є туман!
Але лише сонце гострим, світлим
Першим вистрілить променем —
Осінь до річки, до старих ветлам
Підбирається бочком.
І туман знімає білий —
Полотно за полотном:
Сад умытый, свіжий, цілий
Знову ми бачимо за вікном!
Кінчається літо
В. Токмакова
Кінчається літо,
Кінчається літо,
І сонце не світить,
А ховається десь.
І дощ-першокласник,
Робея трошки,
У косу лінійку
Линует віконце.
Оси
Ст. Степанов
Оси до осені жовтіше,
Смугастіша і зліше,-
Видно, бабусин компот
Їм спокою не дає.
І варення, повидло
Є у нас,
а їм прикро.
Осінь
3. Федоровська
Осінь на узліссі фарби розводила,
По листю тихенько пензлем проводила.
Пожовтів ліщина і зашарілися клени
В пурпурі осінньому. Тільки дуб зелений
Втішає осінь: – Не шкодуйте літо!
Подивіться – гай золотом одягнена!