Загадки, прислів’я, прикмети, приказки та вірші про гриби

На сторінці зібрані матеріали про грибах у вигляді різних малих літературних форм – загадок, приказок, віршів. Ми сподіваємося, що ці матеріали можуть виявитися корисними в педагогічній роботі – на заняттях по ознайомленню з природою або розвитку мовлення, у створенні власних занять, а також у повсякденній роботі з дітьми в дитячому саду. На жаль, авторство окремих віршів нам встановити не вдалося, тому ми будемо раді будь-якої інформації про авторів цих творів.

Для зручності користувачів інформація про грибах розбита на кілька невеликих розділів: окремо загадки про гриби, окремо вірші та прислів’я – приказки. Також, у верхньому меню сайту, зібрана інформація по окремих популярних видів грибів – якщо Вам потрібні прислів’я, приказки, прикмети або загадки про якихось окремих видах грибів, то Вам варто звернути увагу саме на цей розділ сайту.

Загадки, прислів’я та вірші про сироїжках

Загадки, прислів’я та вірші про мухомори

Загадки, прислів’я та вірші про білих грибах

Загадки, прислів’я та вірші про підосичники

Загадки, прислів’я та вірші про маслюках

Загадки, прислів’я та вірші про опеньках

Загадки, прислів’я та вірші про поганках

Загадки, прислів’я та вірші про рідкісних грибах

Загадки про гриби

Я народився у день дощовий
Під осикою молодий,
Круглий, гладенький, красивий,
З ніжкою товстої і прямої.
(Гриб)

Поки діти – кожен у береті.
Подорослішали – капелюхи наділи.
(Гриби)

Землю просвердлив,
Корінець залишив,
Сам на світ з’явився,
Шапочкою прикрився.
(Гриб)

Маленький, гарненький,
Крізь землю пройшов,
Красну шапочку знайшов.
(Гриб)

Під сосною біля доріжки
Хто стоїть серед трави?
Ніжка є, але ні чобітка,
Капелюшок є – немає голови.
(Гриб)

І на горі, й під горою,
Під березою і під ялинкою
Хороводами і в ряд
В шапках молодці стоять.
(Гриби)

Маленький, гарненький,
Крізь землю пройшов,
Красну шапочку знайшов.
(Гриб)

У когось одна нога,
Та й та без черевика?
(Гриб)

Хлопчик з пальчик,
балахон бел, красна шапка.
(Гриб)

Я стою на товстій ніжці,
Я стою на ніжці гладкою,
Під коричневою шапкою
З оксамитової підкладкою.
(Гриб)

Під купиною крихта,
Тільки капелюх та ніжка.
(Гриб)

Варто Антошка на одній ніжці.
(Гриб)

Я під шапкою кольоровий
На нозі стою одного.
У мене свої звички,
Я завжди граю в хованки.
(Гриб)

Одна нога і шапка,
А голови немає.
(Гриб)

Під сосною біля доріжки
Хто стоїть серед трави?
Ніжка є, але ні чобітка,
Капелюшок є – немає голови.
(Гриб)

Прислів’я про гриби

Боби не гриби: не посіявши, не зійдуть.
Боятися вовків, бути без грибів.
Буде дощик, і грибки; а будуть грибки, буде і кузов.
Біля лісу жити — голодному не бути.
У кареті цугом по гриби не їздять.
У лісі тихо – тільки гриби розполохувати.
Всяк грибок знає свій термін.
Всякий гриб в руки беруть, та не всякий гриб в кузов кладуть.
Видерти гриб навік загинула, зрізаний під корінець – дає приплоду мішок.
Де один грибок, там і іншого.
Гриб не хліб, а ягода не трава.
Грибні прикмети і взимку живуть.
Гриби ростуть у селі, а їх у місті знають.
Гриби на одній ніжці, не прийдуть самі в кошик.
Дворянське страва – два грибка на тарілочці.
Їж пиріг з грибами, а язик тримай за зубами.
Взимку з’їв би грибок, та сніг глибокий.
І багато за морем грибів, та не по нашому кузову.
Як пиріг з грибами, так все з руками, а як батіг з вузлом, так і геть з кузлом.
Хто любить землі вклонитися — без здобичі не залишиться.
Ледачому і гриб поклону не варто.
Лісі немає, і гриб не народиться.
Люблять гриби за ніс водити.
Багато комарів – готуй сто коробів, а багато мошок – готуй козуби.
Мужик сосну рубає, а з грибів тріска б’є.
Назвався грибок, лізь у кіш.
Настом по гриби не ходять.
Не выдирай руками грибочки, носи ніж на ланцюжку: видерти з землею гриб — навік загинула, а зрізаний під корінець — дасть приплоду мішок.
Не поклонясь до землі, і грибка не піднімеш.
Не ходи за грибами з відром, не губи лісове добро – клади їх у кошик, нехай дихають трошки.
Ніс чорт гриби в коробі, так розсипав по бору.
За біду – не по гриби! Знайдеш.
По гриби з успіхом ходять!
За борги – не по гриби.
Під великим деревом і гриб вольготней живе.
Ростуть дітки, як грибки.
З ким по грибки, з тим і за ягідки.
Семеры страви, а всі гриби.
З щастям на скарб набредешь, без щастя і гриба не знайдеш.
Збирай по грибка – набереш кузовок.
Старий гриб та корінь свіжий.
Варто Антошка на одній ніжці: хто мимо не пройде, хто віддає поклін.
Хочеш грибок – лізь під кусток.
Що за гриб до дощу доросл!
Ягоди люблять день, гриби — ніч і тінь.

Вірші про гриби

Про гриби

Олена Долгіх

Якщо капелюшок червона,
Багато білих точок,
Значить, справа ясна –
Отруйний грибочок!
Ми його не будемо брати,
Щоб не отруїтися.
Цю барвисту рать
Треба цуратися.

Якщо непоказний на вигляд,
Ховається вміло,
Це самий смачний гриб
Під названьем «білий»!
Обережно його зріж,
Поклади в кошик
Маринуй, солі і їж
До весни, всю зиму!

А на старенькому пеньочку,
І особливо в затінку,
Аж сім’єю ростуть грибочки –
Дружно, як солдати,
Тягнуться опеньки.
У ельнике – маслюки.
Ті невибагливі,
Шапочки сопливі.
Начебто некрасиві,
Але пожежі – класно!
З цими все ясно.

Є ще грибочок – грузді,
З душі вижене смуток.
Він з вигляду, як воронка,
Біленький за кольором,
Часто ховається в сторонку
Від денного світла.
Груздь солоний – це щось!
Всіх грибів смачніше!
До чого ж грибів полювання,
В ліс підемо швидше!
    
Із щоденника боровика

Олена Ліпатова

Вісім тридцять. Понеділок.
У ліс прийшов один нероба.
Покрутився, повертелся
І пішов у сусідній ялинник.

Вівторок. П’яте липня.
Нікого – одна бабуся.
Тягне стару візок,
Роздавила сироїжку.

Після дощику в четвер
Глянув я випадково вгору…
Ох!
Грибник за грибником!
Я прикрився щоденником.

Після сніданку в суботу
Відразу взявся за роботу.
Попрацював я серйозно –
Цілий день товстішав і ріс.

Неділя – важкий день
Їдуть в ліс, кому не лінь:
Дяді Вані, тітки Валі… –
Як би справді не зірвали!
Чує серце – бути біді.
Ой!
Постійте!
Що ви де…

Грибники

Уздовж дороги їли, їли.
У глині клином колія.
По дорозі ледве-ледве
Ковыляем брат і я.

Відпочив трохи я б,
Братик теж готовий сісти.
У мене кошик ягід,
У нього відро грибів.

Я в кошик гордо гляну,
Брат грибів страшенно радий.
Ми знайшли одну поляну
І зібрали всі підряд.

Ми хлопці міські,
І не знаємо в цей раз,
Де гриби у нас які,
Що за ягоди у нас.

Мама плакала, сміялася
І сказала нам: – друзі,
Ви – герої. Ось адже жалість,
Тільки це є не можна.

Соц закладки
Соц закладки