Загадки, прислів’я, прикмети, приказки та вірші про дощ

Без нього не буде врожаю, спорожніють колодязі, обміліють річки і ставки. Дощ потрібний всім – і людям, і рослинам, і звірам. Нехай дощ не завжди буває приємний, але без нього нікуди, – цими словами можна охарактеризувати ставлення людей до цього явища з давніх пір. У посуху цілими селами і містами молилися про дощ, закликаючи хмари.

Про дощ дуже багато як візьме, так загадок і прислів’їв. Багато з них приховані, але більшість все ж відзначені печаткою практицизму – все ж господарство було важливіше і ближче простій людині, ніж абстрактна філософія.

Загадки про дощ

Я з дому не піду
Поки він на вулиці.
Краплі сипле на траву,
Хмаринка з неба хмуриться.
Що це за бешкетник
Бризкає водою?
Сипле прям за комір
Воду крижану.
(Дощ)

Сріблястий завісу
з неба раптом спустився.
Сріблястий завісу
краплями пролився.
Впустила завісу
хмаринка, уявляєш?
Що це за завісу?
Може, вгадаєш?
(Дощ)

Не ходок, а все йде.
Мокнуть люди біля воріт.
Двірник ловить його в діжку.
Як вам, важка загадка?
(Дощ)

Хто всю ніч по даху б’є так постукує,
Так бурмоче, співає, заколисує?
(Дощ)

З хмаринки, як з решета,
Кап-кап-капає вода!
Ради їй квіти і пташки,
Що ж це за вода?
(Дощик)

Прислів’я, приказки, прикмети про дощ

Визирну у віконце, йде довгий Антошка.
Чекали, кликали, а здався – так всі побігли геть.
Крупно, дрібно зачастило і всю землю напоило.
З неба прийшов в землю пішов.
У кожній копиці, коли сгребена не в дощ, – пуд меду знайдеш.
Йшов долговяз в сиру землю вгруз.
Долговяз в траві загруз.
Йшов, йшов та весь у землю пішов.
Риби над водою ловлять комах – на дощ.
Чим менше краплі дощу, тим довше він буде йти.
Бобри перед дощем працюють цілу ніч, а жаби виповзають на берег.
У листопаді з ранку може дощем і дощитиме, а до вечора заметами сніг лежати.

Вірші про дощ

Вірші про дощик

Тетяна Агібалова

Рано, рано вранці
Виглянь у віконце:
Дощик бігав по двору,
Пограв трішки.
Він поливав дерева,
Тротуар, галявини,
І Максимкін самоскид
Відшукав під лавкою.
Зробив дві великі річки
Біля під’їзду Васі,
Взяв потім мої крейди –
Веселку розфарбувати.

Дощик

Мокне їжачок, мокне пташка,
мокне в поле електричка,
мокнуть гілки і сусідки:
не встигли до альтанки,
мокнуть парасольки і чоботи,
мокнуть чиїсь мами, тата,
мокнуть лавочки, огорожі,
лише жаби дуже раді:
в калюжах скачуть, пісні танцюють,
і зеленим прапором махають..

***

Він зовсім нечутно
На прогулянку вийшов.
Мокрим, м’яким дзьобом
Постукав по дахах.
Слідом смугастим
Прокреслив віконце.
А пройшовши, залишився
У мене в долонях.

Вірші про дощ

Тетяна Агібалова

Небо хмуриться сердито,
Жене з двору хлопців,
У мене вікно відкрите,
Хмари в кімнату дивляться.
Хоч зовсім я не боягуз,
Сховаюся швидко під плащем.
Хмари дивляться – немає хлопчаки,
І заплакали дощем.
Краплі барабанять-палиці,
На дворі темно.
Мені їх шкода стало,
І я виглянув у вікно.
“Хмаринки, вистачить, годі!
Вас ніхто не ображав.
Під плащем я був, в серванті!!!”
Дивно, дощик перестав.

***

Дощ! Дощ! Треба нам
розходитися по домівках!
Грім! Грім, як з гармат.
Нині свято в жаб.
Град! Град! Сипле град!
Все під дахами сидять,
Тільки мій братик в калюжі
Ловить рибу нам на вечерю.

Дощик лей!

С. Пшеничних

Дощик, лей
Дощик, лей,
Не шкодуй!
Першу травичку
Полів,
Щоб виросла вона
Висока і зелена.
Дощик, лей,
Не шкодуй!
Город і сад
Полів!
Нехай квіти
Цвітуть навколо!
нехай ростуть
Горох і цибулю!
Дощик, лей, Не жалій!
І мене трохи
Полів
Разом з цибулею
І горошком
Підросту і я
Трошки!

Бійка з вітром і дощем

Тім Собакин

Я гуляв
вранці,
розганяючи
сон, сон.
Зухвалі вітер
з рук
трохи не вирвав
зонт, парасолька.

– Тихіше, Вітер,
а те,
натворишь ти
бід, негараздів! –
Вітер дмухнув
в пальто:
«Не утихну,
ні, ні…»

Взяв парасолю,
ніби прут,
і за Вітром
хлоп, хлоп!
Ну, а Дощ –
тут як тут :
не з розмахом
у лоб в лоб.

Соц закладки
Соц закладки