Загадки і вірші про равлика
Рекомендовані твори для закріплення знань, отриманих на занятті з ознайомлення з природою, тема «Равлик».
Загадки про равлика
Весь день я повзу по доріжці –
То випущу, то заховаю ріжки.
Повзти додому я не поспішаю –
Навіщо поспішати мені по-пустому?
Свій будинок завжди з собою ношу –
І тому я завжди вдома.
(Равлик)
Це хто, розсунувши ріжки
Проповзає по доріжці?
Дві антени на маківці,
А сама сидить у хатинці,
На собі її везе,
Дуже повільно повзе.
(Равлик)
Теремок, гляди, повзе,
На собі його щастить
Господарочка багата,
Господарочка рогата.
(Равлик)
У мене девіз простий –
«Все своє ношу з собою!»
Дві антени над хвірткою,
Будиночок свій несе…
(Равлик)
Що за звір, скажіть, братці,
Може сам у себе забратися?
(Равлик)
Дві антени на маківці,
А сама сидить у хатинці,
На собі її везе,
Дуже повільно повзе.
(Равлик)
Цілий будиночок.
Може, гномик
У цьому будиночку живе?
Він чарівний, цей будиночок,
Він по травичці сам повзе!
(Равлик)
По доріжці лізуть ріжки –
Ви не будете будується?
Я помацав їх трошки —
Ріжки сховалися знову.
(Равлик)
Вірші про равлика
«Равлик»
(Ігор Смолевский)
Ми живемо на дачі влітку.
Краще місця немає на світі,
Поруч з будинком є річка,
Називається Ока.
Рано вранці, на природі,
На зеленому городі,
Ми знайшли в лозі равлика
І назвали її Лидка.
У неї на спинці будиночок,
А сама як дивний гномик,
Ох, і гарна ж Лидка-
Виноградна равлик.
Принесли їй винограду,
Буде Лидка дуже рада,
Раптом вона голодна,
Їсти їй давно пора.
***
Равлик повзе по доріжці.
Свій будиночок несе на спині.
У ньому двері, фіранки, віконця.
Господині портрет на стіні.
Ліжко, стіл і стілець, шафа одежна.
Завжди можна в гості зайти.
Все зроблено міцно, надійно,
Щоб витримати вагу шляху.
Спокійно і неквапливо,
Весь день, від куща до куща.
Равлик повзе терпляче.
Дорога її не проста.
Натомість, добре, вечорами,
Сидіти за столом, чаювати.
Друзів пригощати пиріжками.
І, дивлячись на зірки, мріяти.
«Равлик»
(Усачов)
Дощик лив як з відра.
Я відкрив хвіртку
І побачив посеред двору
Дурну Равлика.
Кажу їй: – Подивися,
Ти ж мокнешь в калюжі.
А вона мені зсередини:
– Це ж зовні…
А всередині мене весна,
День стоїть чудовий! –
Відповідала мені вона
З шкаралупи тісною.
Кажу: – Всюди морок,
Не врятуватися від холоднечі!
А вона у відповідь: – Дрібниця.
Це адже зовні…
А всередині мене затишок:
Розцвітають троянди,
Птахи співають чудові
І блищать бабки!
– Що ж, сиди сама з собою! –
Я сказав з посмішкою
І попрощався зі смішною
Дурненькою Равликом.
Дощ закінчився давно.
Сонце – на півсвіту…
А всередині мене темно,
Холодно і сиро.
***
Куди ж ти повзеш, равлик,
По травинці тонкої хиткою,
Так несеш з собою при тому
Однокімнатний свій будинок?