Як я вже писав у статті «Робити або не робити щеплення» ще не доведено, що вакцинація позбавила людство від епідемії. Але в національних програмах закладена вакцинація дорослих і дітей, яка повинна зміцнити імунітет і запобігти поширення небезпечних інфекцій.
Хоча зараз з’являється все більше прикладів, коли профілактичне щеплення навпаки викликала захворювання, а в деяких випадках призводила до інвалідності дитини. Як дізнатися, що з цього правда?
Гепатит Ст. Щеплення введена 4 роки тому і є обов’язково, але лікарі до цих пір сперечаються про її доцільність. Тому що в більшості випадків заражаються гепатитом люди, які вживають наркотики внутрішньовенно, ведуть безладне статеве життя і ті, хто має справу з препаратами крові. Виникає питання – чи потрібно вакцинувати всіх новонароджених? Адже оцінити стан здоров’я дитини в перший день життя досить важко.
БЦЖ. Ця вакцина захищає від туберкульозу і вводиться дитині внутрішньовенно на 3-7 добу життя. Якщо реакція на пробу манту негативна, тоді потрібно реактивація в 7 і 14 років.
Інформація до роздумів. В Україні БЦЖ роблять усім без винятку новонародженим більше 50 років. При цьому відомо багато випадків, коли дитина або дорослий після вакцинації захворів тією хворобою, від якої був щеплений.
АКДП. Захищає від трьох захворювань – коклюш, дифтерія і правець, які дуже небезпечні для дітей, особливо першого року життя. Щеплення роблять у 3,4 та 5 місяців, після чого в 1,5 року проводять ревакцинацію. АКДП досить часто викликає ускладнення, щоб їх уникнути використовуються безклітинні вакцини. До того ж вони забезпечують більш стійкий імунітет. Це особливо важливо для дітей схильних до алергічних реакцій і ослабленим імунітетом.
Комбіноване щеплення проти кору, краснухи і паротиту. Вводять вакцину в 12 місяців. Ці хвороби часто зустрічаються в дитячому віці і можуть призвести до тяжких ускладнень – втраті зору і слуху, енцефаліту, ураження статевих органів.
Інформація до роздумів. Багато хороші педіатри вважають, що при правильному лікуванні кір, краснуха і паротит проходять без наслідків і у дитини виробляється стійкий імунітет на все життя. А ось діти, які були вакциновані, можуть захворіти в старшому віці, до того ж в більш важкій формі.
ІПВ і ОПВ. Профілактику поліомієліту, який може призвести до інвалідності, проводять інактивованими (ІПВ) та оральними (ОПВ), у вигляді крапель, вакцинами. Перша вводиться внутрішньом’язово. В ній не містяться збудники поліомієліту, тому вона набагато ефективніше і майже не викликає побічних реакцій.
Коли робити щеплення дитині
У новонароджених імунітет схильний до різних інфекцій, які можуть атакувати його при найменшому зручному випадку. Лікарі кваплять з щепленнями, пояснюючи це тим, що при введенні вакцини, яка містить незначну кількість бактерій або вірусів, збудників інфекційних хвороб сприяє виробленню в організмі дитини антитіл, які в подальшому, при зустрічі з інфекцією, не дадуть розвиватися захворювання або воно пройде в легкій формі.
Перші щеплення дитині роблять ще в пологовому будинку – проти вірусного гепатиту В (1-й день) та туберкульозу (3-7 день).
Інформація до роздумів. Дитину, якій виповнилося або кілька років, навіть при незначному нездужанні звільняють від щеплень до повного одужання. У деяких випадках щеплення протипоказані! А адже в пологових будинках немає спеціального обладнання, яке дозволяє визначити повну інформацію про стан здоров’я дитини. Значить, ніхто не може точно сказати, як позначиться на новонародженого введення вакцини.
Цікавий факт. У Західній Європі і США вакцинацію БЦЖ не проводять планово. Про це там фіксують лише поодинокі випадки захворювання на туберкульоз. У країнах СНД, а також Бразилії, Індії, Болгарії, де щеплення обов’язкова, щорічно захворюють на туберкульоз десятки тисяч людей.
Ускладнення після БЦЖ зустрічаються в 7 разів частіше, ніж захворювання на туберкульоз у дітей.
Пам’ятайте: вакцинація не обов’язково повинна бути «за графіком». Головне – не нашкодити дитині. Всі діти різні, тому підходити до кожного потрібно індивідуально.
