Якщо з раннього дитинства батьки стали помічати, що малюк ні хвилинки не може посидіти спокійно, а весь час стрибає і бігає, значить, у сім’ї росте гіперактивний дитина. Батькам гіперактивних дітей доводиться непросто в період її дорослішання. Постійна опіка і контроль за кожним кроком — ось що потрібно виконувати, поки дитина не стане самостійною.
Прояви гіперактивності
Діти з таким синдромом практично ніколи не бувають спокійними. До кінця дня такі діти бувають дратівливими, плаксивими і постійно вередують. Все це відбувається за рахунок втрати енергії, змарнованого за весь період дня.
У дошкільному або шкільному закладі такі хлопці часто мають погані відносини з однолітками, вчителями, вихователями з-за свого непоступливого характеру, яких постійно викликають увагу. Більшість таких дітей схильні до постійного депресивним станом з-за внутрішньої емоційності, тривожного почуття і необґрунтованого напруги.
Причини гіперактивності
Найпоширенішими причинами синдрому гіперактивності є:
- генетична схильність, спадковість;
- травми в результаті родової діяльності;
- соціальні умови проживання.
Гіперактивність розвивається в ранньому віці з чотирьох років. Такі діти не відповідальні і часто не можуть надати допомогу батькам, а методи покарання таких дітей не приносять бажаного результату.
Будучи школярами, такі діти відрізняються від своїх однолітків своєю неуважністю та непосидючістю. У колі однокласників вони намагаються зайняти лідерську позицію. Страждаючи неуважністю, діти не здатні засвоїти навчальний матеріал, що позначається надалі на успішності. Часті конфліктні ситуації і низька успішність служать приводом для виклику в школу батьків. На думку психологів, батьки дітей з таким діагнозом втратили правильне виховання в ранньому віці.
Як організувати виховний процес?
Головним правилом у вихованні дітей з таким діагнозом є створення в домашній обстановці спокійної атмосфери, приділяючи належну їм увагу. Такі діти повинні дотримувати режим дня і не засиджуватися біля телевізора або комп’ютера до пізнього вечора.
Гіперактивний дитина може відвідувати спортивний комплекс, а дівчаткам рекомендовано відвідувати гурток з рухливими танцями. Карати за погану поведінку не рекомендується щоб уникнути недовіри і замкнутості. Малюкові варто пояснити, де він був не правий і як обмежувати свої негативні емоції. Частіше нагадуйте дитині про його позитивні риси характеру. Заохочуйте хороші вчинки іграшкою або солодощами.
Більше приділяйте своєму малюкові уваги і ходіть разом з ним в розважальні комплекси. Цікавтеся його проблемами в школі і підказуйте, як краще їх вирішити. Якщо проблема набула більш серйозну ситуацію, зверніться до дитячого психолога або невролога.
Виконувати домашнє завдання необхідно у тихій кімнаті без присутності відволікаючих або дратівливих чинників. У момент виконання дитиною завдання частіше навідуйтеся до нього в кімнату, щоб переконатися, що заняття тривають. Кожні 20 хвилин дозволяйте йому відволіктися від навчання.
Діти з таким синдромом дуже ранимі й емоційні, вони гостро реагують на будь-які висловлювання і зауваження. Дитина з гіперактивністю найбільше потребує турботи батьків, їхньої уваги та підтримки.
Брак вашої уваги діти показують невдоволенням і примхливістю. Важливим правилом у вихованні гіперактивних дітей є підвищення самооцінки дитини з упевненістю в своїх силах, з розумінням, що його люблять і про нього піклуються.
