Вірус Епштейна-Барр – вірус герпесу 4 типу.
Здатний знаходитися в організмі людини протягом усього життя, викликаючи аутоімунні та лімфопроліферативні захворювання.
Найбільш поширене прояв інфекції – мононуклеоз.
У дорослому віці інфекція найчастіше передається при поцілунку, через слину, в епітеліальних клітках якої міститься значна кількість віріонів.
Зміст статті:
- Поширеність хвороби
- Шляхи зараження
- Симптоми вірусу Епштейна-Барр
- Можливі ускладнення
- Діагностика інфекції
- Методи лікування
- Прогноз захворювання
- Заходи профілактики
Поширеність хвороби
90 % населення при досягненні віку 25 років є носіями вірусу.
Представники обох статей страждають від Епштейна-Барр з однаковою частотою. Не впливає на поширеність інфекції і певна раса.
Шляхи зараження
Вивченням вірусу займаються вчені на протягом більше 40 років, але всі шляхи поширення Епштейна-Барр на сьогодні до кінця не виявлені.
У рідкісних випадках зустрічається інфікування через грудне молоко.
Відомі випадки зараження через засоби особистої гігієни, дотику і загальну посуд, статевим шляхом та при переливанні зараженої крові або пересадці кісткового мозку.
У вперше захворілих людей вірус міститься в слині і ротоглоточной слизу близько 1 року – 1.5 років. У 30% з них вміст вірусу в слині виявляється протягом усього життя.
Симптоми вірусу Епштейна-Барр
Інкубаційний період захворювання складає близько 1-2 місяців. Після цього періоду вірус починає активну атаку тканин шкіри та лімфатичних вузлів, проникає в кров і розповсюджується по всьому організму людини.
Розвиток симптомів вірусу тривалий і проходить у декілька фаз. На початковому етапі ознаки можуть бути відсутніми або проявлятися в незначній мірі, як ГРВІ.
А що вам відомо про інфекційний мононуклеоз? Про симптоми і ознаки захворювання читайте в статті за посиланням.
Про мононуклеоз у дітей та його лікування в домашніх умовах прочитайте в цій статті.
Після поразки хронічною інфекцією вірусного походження імунної системи спостерігаються наступні симптоми:
- хворобливі відчуття в животі у верхньому квадранті;
- загальне нездужання;
- головні болі;
- пітливість;
- нудота;
- порушення сну;
- підвищення температури тіла до 38-39 градусів за Цельсієм;
- висипання на шкірі зустрічаються в 15% випадках – бліда плямисто-папульозний висип;
- зниження пам’яті та уваги;
- депресія.
Інфекція характеризується збільшенням і почервонінням лімфатичних вузлів, гиперемованими мигдалинами з нальотом, кашлем, болем у горлі в спокої і при ковтанні, утрудненим носовим диханням.
Перебіг інфекції відрізняється наявністю періодів затихання і наростання симптоматики. Багато пацієнтів помилково приймають з’являються час від часу тривожні ознаки за хронічний грип.
Супутниками вірусу Епштейн Барра є грибкові та бактеріальні інфекції, наприклад, молочниця, хвороби шлунково-кишкового тракту, онкологічні процеси в організмі.
При значно ослабленому імунітеті у пацієнта можливе порушення черепних і спінальних нервів і центральної нервової системи.
Можливі ускладнення
До ускладнень вірусу відносяться:
- полірадикулоневрит;
- менінгіт;
- енцефаліт;
- міокардит;
- гломерурит;
- складні форми гепатиту.
Виникнення важких ускладнень може призвести до летального результату.
А що вам відомо про гострий назофарингіт, прочитайте про симптоми захворювання після переходу за посиланням.
Як правильно позбутися рибної кістки в горлі, ви дізнаєтеся в цій статті.
На сторінці: http://uho-gorlo-nos.com/nos/n-lechenie/kak-ubrat-gorbinku.html написано про операцію, як прибрати горбочок на носі.
Захворювання, провоцирующиеся присутністю вірусу Епштейна Барр в організмі:
- Інфекційний мононуклеоз, що спостерігається в 3 з 4 випадках. Пацієнт відчуває загальне нездужання, з’являється лихоманка і триває до 2 тижнів – місяця, уражаються лімфатичні вузли і зів, печінка і селезінка, на шкірі відзначаються висипання.
Ознаки мононуклеозу зникають через півтора місяця без лікування. Для захворювання характерні рецидиви, але існує ризик ускладнень – аутоімунної гемолітичної анемії, ураження черепних нервів і нервової системи.
- Синдром хронічної втоми з проявом безпричинного гніву, депресії, хвороби суглобів і м’язовими болями і погіршенням концентрації уваги.
- Лімфогранулематоз, що характеризується збільшенням лімфатичних вузлів над ключицею і на шиї без хворобливих відчуттів. При прогресуванні злоякісного захворювання лімфоїдної тканини спостерігається поширення патологічних процесів на внутрішні органи та їх дифузне ураження.
- Лімфома Беркітта – злоякісна пухлина з ураженням яєчників, лімфатичних вузлів, нирок і надниркових залоз. Патологія характеризується швидким розвитком і призводить до летального результату при відсутності терапії.
- Назофарингеальна карцинома – пухлина, що виникає на латеральній стінці носа і врастающая в носоглотку з метастазуванням в лімфатичні вузли. По мірі прогресування захворювання спостерігаються наступні симптоми – закладеність носа, виділення слизу і гною з носа, зниження слуху, частий шум у вухах.
При ослабленому імунітеті можуть страждати нервова система, селезінка і печінка, що проявляється у вигляді жовтяниці, різких болів у животі, легких психічних відхилень.
Небезпека представляє ризик розриву селезінки, що супроводжується сильним болем з лівої сторони живота. У цьому разі потрібна невідкладна допомога лікаря, так як виникло внутрішнє кровотеча може привести до летального результату хворого.
При прояві симптомів вірусу Епштейна-Барр необхідно негайно звернутися за допомогою до лікаря для проведення діагностики, підбору ефективного лікування і зниження ризику виникнення погіршень стану і розвитку ускладнень і патологій.
Діагностика інфекції
Для виявлення вірусу Епштейн Барра в організмі фахівці проводять первинний огляд і виявлення скарг, потім застосовують наступні методи діагностики для підтвердження діагнозу:
- Біохімічний аналіз крові.
- Загальний аналіз крові, при якому виявляють нейтропенію, лейкоцитоз чи тромбоцитопенію.
- Встановлюють титр специфічних тел.
- Метод молекулярної діагностики з виявленням ДНК збудника.
- Серологічні дослідження для визначення антитіл до антигенів вірусу Епштейн Барра.
- Імунологічне обстеження, при якому видно порушення в роботі імунної системи.
- Культуральний метод.
Методи лікування
Визначених схем лікування вірусу Епштейн Барра на сьогоднішній день не існує.
При міцному імунітеті хвороба може пройти без застосування терапії. Досить забезпечити пацієнту рясне пиття і спокій. Для полегшення симптомів застосовують жарознижуючі засоби і знеболюючі препарати.
Лікування проводить при гострій і хронічній формі лікар-інфекціоніст, при пухлиноподібних новоутвореннях – лікар-онколог.
Тривалість терапії залежить від стадії хвороби і може становити від 3 тижнів до декількох місяців.
При зниженні імунітету і в цілях зменшення ризику виникнення ускладнень застосовують препарати:
- аномальні нуклеотиди;
- протизапальні засоби (Зовіракс, Ацикловір, Арбідол);
- препарати интеферонного ряду (Віферон, Кипферон);
- індуктори інтерферону (Циклоферон, Аміксин);
- цитостатики;
- глюкокортикоїди;
- аналоги тімічних гормонів;
- імуноглобулін людини.
Для посилення дію лікарських засобів призначають медичні препарати:
- ентеросорбенти;
- антигістамінні препарати;
- гепатопротектори;
- пробіотики.
Для аналізу ефективності лікування та стану пацієнта один раз у тиждень проводять загальні дослідження крові та один раз на місяць – біохімічний аналіз крові.
Залежно від проявів хвороби можливе проведення госпіталізації пацієнта в інфекційне відділення.
Протягом усього лікування рекомендується дотримувати режим дня і дотримуватися правильного харчування. Для стимуляції роботи організму пацієнту призначають спеціальну гімнастику.
При приєднанні до вірусу інфекційного мононуклеозу лікар виписує хворому антибіотики (Сумамед, Тетрациклін) на 8-10 днів, забезпечує відпочинок і спокій, в основному з метою зниження ризику розриву селезінки. Підняття тягарів забороняється на 2-3 тижні, іноді до 2 місяців.
Для продовження стадії ремісії вірусу Епштейна-Барр рекомендується санаторне оздоровче лікування.
У перенесли вірус Епштейна-Барр людей протягом усього життя зберігаються антитіла класу IgG.
Прогноз захворювання
При відсутності імунодефіциту в організмі людини прогноз досить сприятливий.
В рідкісний випадках пацієнтів, переважно жінок, турбує синдром хронічної втоми, зберігається до 2 років.
Іноді у вигляді ускладнень з’являється отит або гайморит.
Заходи профілактики
На сьогоднішній день не розроблено вакцини від герпесу 4 типу, що провокує розвиток інфекції вірусу Епштейна-Барр.
Вчені всього світу займаються виявленням способів створення вакцини проти поширеного вірусу, що приводить при ускладненнях до виникнення онкологічних захворювань.
Шляхи виключення можливості зараження вірусом не існує.
Єдиний спосіб – прийняття заходів по підвищенню захисних сил організму для зниження ризику захворіти або перенести захворювання без ускладнень:
- Своєчасне лікування шкірних патологій та інфекційних захворювань;
- Загартовування організму;
- Виключення стресових ситуацій;
- Часте перебування на свіжому повітрі;
- Дотримання правил особистої гігієни;
- Прийом вітамінів;
- Позбавлення від шкідливих звичок.
Вірус Епштейна-Барр – серйозне захворювання, здатне провокувати розвиток важких захворювань. Важливо вчасно звернутися до лікаря при виявленні перших тривожних симптомів. Фахівець після проведення діагностики призначити грамотне лікування, що допоможе виключити ризик ускладнень і патологій і призведе до швидшому одужанню.
Чим небезпечний вірус Епштейна-Барра для здоров’я людини розповідається в сюжеті програми «Жити здорово».
