Ендемічний, вузловий, дифузний зоб щитовидної залози
Зобом (або струмой) прийнято називати стійке збільшення щитовидної залози, яке не супроводжується запальними процесами і злоякісним ростом в органі.
Найпоширенішою формою зоба є ендемічний зоб щитовидної залози, який розвивається із-за дефіциту йоду на певних територіях, де проживає людина. Цей мікроелемент вкрай необхідний для продукції тиреоїдних гормонів, тому щитовидна залоза при йодної недостатності збільшується компенсаторно, щоб пропускати через себе більше крові і отримувати більше йоду.
В залежності від зміни функції збільшеного органу, зоб буває:
За морфологічними характеристиками виділяють:
Крім цього, зоб класифікують і за розмірами (за даними ВООЗ):
Причини зоба
Основною причиною збільшення щитовидної залози є йодна недостатність (коли в вживаної їжі і воді цей мікроелемент міститься в невеликих кількостях). Крім цього, виділяють і ряд інших чинників, які також сприяють розвитку зоба.
Додаткові фактори:
- Гормональні порушення.
- Забрудненість навколишнього середовища, радіація.
- Стреси.
- Інфекційні захворювання, зниження імунітету.
- Спадковість.
- Жіноча стать.
- Аутоімунні розлади.
- Неправильний і безконтрольний прийом препаратів йоду і гормонів.
Симптоми зоба щитовидної залози та діагностика
Те, як виявляє себе зоб, у чому визначається збереженням функції щитовидної залози. Якщо гормони синтезуються нормально, виникає тільки естетичний дефект, а при значному збільшенні органу відбувається стиснення розташованих поблизу анатомічних структур, порушення дихання і ковтання, кашель, задишка, осиплість голосу.
При зниженій функції тиреоїдної залози — гіпотиреозі (недолік гормонів) будуть присутні наступні симптоми захворювання щитовидної залози:
Крім цього, зоб зі зниженою тиреоїдною функцією характеризується багатьма іншими симптомами захворювання щитовидної залози – все залежить від вираженості ендокринних порушень. При крайній їх ступеня розвивається мікседема.
При тиреотоксикозі (избытоке гормонів щитовидки) у хворих відзначається:
Патологіями щитовидної залози займаються ендокринологи. Як раз до цих фахівців і необхідно звертатися при появі описаних вище симптомів хвороби щитовидної залози. Після бесіди, зовнішнього огляду і пальпації тиреоїдної залози, якщо будуть виявлені якісь патологічні ознаки, лікар обов’язково дасть направлення на подальше обстеження.
Базові діагностичні процедури:
- УЗД щитовидної залози.
- Гормональні дослідження (вивчення тиреоїдного профілю).
- Біохімічний аналіз крові (зокрема визначаються наступні показники загальний білок і фракції, цукор, холестерин).
- Рентгенографію шиї, грудної клітки.
При виявленні вузлових утворень в щитоподібній залозі призначаються додаткові дослідження:
- Сцинтиграфія. Оцінюється форма, розмір вузлів, їх здатність до продукції гормонів (по накопичення радіоактивних ізотопів йоду).
- Пункція щитовидної залози.
- КТ та МРТ. Ці дорогі дослідження показані у спірних випадках, коли необхідно детально вивчити структуру органу.
Також можуть знадобитися і інші дослідження (наприклад, визначення рівня специфічних антитіл) – все залежить від конкретної клінічної ситуації.
Лікування зобу та його профілактика
Вибір тактики лікування зобу визначається причинами його розвитку, розмірів щитовидної залози, характером морфологічних та гістологічних змін в органі, а також особливостями його функціонування.
- При ендемічному еутиреоїдному зобі показані препарати йоду і спостереження у ендокринолога.
- При вузловому зобі щитовидної залози використовуються лікарські засоби (при гіпотиреозі – тиреоїдні гормони, при тиреотоксикозі – препарати блокатори тиреоїдних гормонів), радиойодтерапия і оперативне лікування.
- При дифузному зобі лікування зазвичай починають з медикаментозної терапії і тільки при відсутності ефекту від неї вдаються до операції.
Для попередження розвитку зоба щитовидної залози, необхідно:
