Хвороби печінки і жовчовивідних шляхів складають не малу групу хвороб живота.

Вони протікають довгостроково, хронічно, доставляючи пацієнтам багато неприємностей, необхідності лікуватися амбулаторно, у стаціонарі, а іноді і піддаватися операціям.

Дискінезія жовчовивідних шляхів.

Дискінезія жовчовивідних шляхів – це розлад тонусу жовчних проток, що проявляється порушенням відтоку жовчі з печінки, жовчного міхура у дванадцятипалу кишку яке супроводжується появою болю в правому підребер’ї.

Хвороби печінки і жовчовивідних шляхівХвороби печінки і жовчовивідних шляхівЦе захворювання часто зустрічається у людей, які страждають на неврастенію, після різних захворювань внутрішніх органів, після перенесеного вірусного гепатиту, алергії та ін, пише digest.subscribe.ru

Дискінезія характеризується гострими коликообразными болями в правому підребер’ї, що віддають у праву лопатку, праве плече. Болі бувають короткочасними, повторюються декілька разів на добу. Температура тіла у пацієнта нормальна, печінка не збільшена, нерідко з’являється пітливість, частий пульс, слабість, зниження артеріального тиску, дратівливість.

Дискінезія може протікати і по-іншому, як би сповільненого типу. При цьому характерні постійні, тупі, ниючі болі в правому підребер’ї, нудота, відрижка, гіркота в роті, незначне здуття живота, запор, невелика болючість в правому підребер’ї при огляді, печінка не збільшена. Для дискінезії типова зв’язок болів з хвилюваннями, нервово-емоційному напругою, стресом. Лабораторні дані при цій патології не характерні.

У плані обстеження хворих робиться дуоденальне зондування (проведення м’яко-еластичного зонда з металевої оливою на кінці в дванадцятипалу кишку) для контролю за виходом жовчі в кишку, як правило патології тут не спостерігається. При холецистографії (рентгенівське дослідження жовчного міхура) і ультразвуковому дослідженні жовчний міхур визначається млявим, розтягнутим, застійним. При різко болючий формі міхур швидко скорочується, невеликих розмірів, округлий. В плані терапії захворювання роблять ін’єкції не наркотичних знеболюючих засобів та спазмолітиків.

Холангіт

Холангіт, це запальний процес в жовчних протоках з ураженням дрібних протоків (холангиолит) і більш великих поза і внутрішньопечінкових проток. Холедохит – запалення загального жовчного протоку. Папіліт, запалення вихідного відділу загальної жовчної протоки в дванадцятипалу кишку, де є м’язовий жом з гладкої мускулатури, що регулює вихід жовчі. Холангіт може бути викликаний бактеріями, вірусами, гельмінтами. За своїм перебігом він також розрізняється на гострий і хронічний. Холангіт може бути викликаний пухлинними процесами в зоні дванадцятипалої кишки і позапечінкових жовчних ходів, наявністю каменів в жовчовивідної системі, запаленням підшлункової залози, післяопераційними ускладненнями.

Гострий холангіт на початку свого розвитку у 1-й стадії характеризується підйомом температури тіла з вираженими повторюваними ознобами. Початок захворювання раптовий. Температура тіла підвищується щодня або 1 раз у 2-3 дні. Характерні болі в правому підребер’ї, блювання, зниження артеріального тиску. В наступній 2-й стадії захворювання до вищеописаних симптомів приєднується збільшення печінки, вона стає болючою при пальпації, виникає невелика жовтяниця очей і шкірних покривів. В наступній 3-й стадії якщо не настає поліпшення розвивається картина печінкової недостатності з вираженою жовтяницею, порушенням серцевої діяльності, можливі колапси, часто виникає панкреатит (запалення підшлункової залози), і нарешті, в 4-й стадії розвивається виражена печінкова недостатність і кома. Гострі катаральні холангіти проявляються підвищенням температури тіла, ознобом, збільшенням і болючістю печінки, але вираженість інтоксикації не досягає тяжкого ступеня. Гнійний холангіт протікає дуже важко, характерна виражена інтоксикація, аж до розвитку бактеріального шоку. Не рідко ураження центральної нервової системи у вигляді прострації, потьмарення свідомості, гнійний холангіт часто ускладнюється локальними абскессами, ексудативним плевритом і запаленням плеври, абсцесом легень, перитонітом (запалення очеревини), панкреатит (запалення підшлункової залози).

Хронічний холангіт – хронічне запалення всіх жовчних проток, позапечінкових і внутрішньопечінкових. Може протікати у вигляді латентної (прихованої) форми. Біль і болючість в правому підребер’ї слабкі або відсутні, відзначаються озноб, невелике підвищення температури, зрідка шкірний свербіж, слабка жовтушність шкіри, поступове збільшення печінки. Рецидивуюча форма: біль і болючість в правому підребер’ї, нудота, гіркота у роті, свербіж шкіри, у періоді загострення жовтяниця, лихоманка, можливо тривале підвищення температури, печінка, селезінка збільшені, щільні на дотик. Затяжна септична форма – важкий перебіг з лихоманкою, ознобом, болями в правому підребер’ї, збільшенням печінки, селезінки, важкою інтоксикацією, ураженням нирок, жовтяницею. Стенозуючих форма – загальна слабкість, нездужання, підвищення температури, озноб, шкірний свербіж, жовтяниця, збільшення печінки, селезінки, часте поєднання з виразковим колітом. У пізніх стадіях хронічних холангітів можливий розвиток тяжкого цирозу печінки.

Холецистит хронічний калькульозний.

Хронічний калькульозний холецистит – хронічне запальне захворювання жовчного міхура супроводжується утворенням у ньому каменів. Жовчнокам’яну хворобу викликають ті ж фактори, що і некалькульозний холецистит. Крім того, велику роль відіграють порушення холестеринового обміну призводять до каменеутворення насамперед цукровий діабет, ожиріння, подагра, атеросклероз. Утворення пігментних каменів сприяють вроджені фактори. Велике значення має порушення раціонального харчування – надмірне вживання багатої жиром їжі, що містить холестерин (жирне м’ясо, риба, яйця, масло), круп і борошняних страв, які сприяють зсуву реакції жовчі в кислу сторону, що зменшує розчинність холестерину. Розвитку жовчнокам’яної хвороби сприяє гіповітаміноз А, плюс спадкові фактори. До розвитку жовчнокам’яної хвороби привертає вагітність, нерегулярне харчування, малорухливий спосіб життя, спадкові чинники, захворювання кишечника в минулому, вірусний гепатит, у минулому, багате жирами і надмірне харчування, хронічне порушення прохідності дванадцятипалої кишки, що порушує відтік жовчі з жовчного міхура і сприяє утворенню каменів.

Жовчні камені утворюються внаслідок випадання в осад і кристалізації головних складових частин жовчі. Цьому процесу сприяє дискінезія, зміна складу жовчі, запалення, застій жовчі. Найчастіше камені утворюються в жовчному міхурі, рідше в жовчному і печінкових протоках.

При загостренні хвороби печінки і жовчного міхура рекомендується перейти на щадну дієту номер 5, попередньо порадившись з лікарем.

Розрізняють наступні види жовчних каменів:

1. Гомогенні однорідні камені, 1. Холестеринові камені, що утворюються на грунті розладу обміну речовин, частіше всього в гладких хворих, без запалення в жовчному міхурі, рентгенонегативны. 2. Пігментні, білірубінові камені, теж утворюються в асептичній середовищі. 3 Вапняні камені, зустрічаються рідко.

2. Змішані камені, абсолютна більшість всіх жовчних каменів. Ядро складається з органічної речовини, навколо якого відкладаються шари з трьох основних елементів – холестерину, жовчних пігментів, солей кальцію.

3. Складні камені – є комбінацією обох форм. Ядро каменю містить холестерин, а оболонка має змішаний характер (кальцій, білірубін, холестерин). Ці камені виникають при запальних процесах в жовчному міхурі та жовчних шляхах.

Механізм утворення жовчних каменів може бути наступним:

1. Пересыщение жовчі холестерином і активація в ній окислення ліпідів (жирів).

2. Зменшення вмісту в жовчі речовин білкової природи.

3. Різке зниження або повна відсутність жирового комплексу в жовчі, цей комплекс перешкоджає кристалізації холестерину і утворення каменів.

4. Під впливом харчового дисбалансу, алергії, мікрофлори, розвивається запалення в стінці жовчного міхура з виділенням слизу.

5. В грудочках слизу відбувається відкладення холестерину.

6. Злиття і зростання грудочок призводить до утворення холестеринових жовчних каменів, проникають всередину каменя пігменти, що утворюють його ядро.

Симптоматика хронічного калькульозного холециститу вельми характерна, вона починається:

1. Інтенсивними приступоподібними болями в правому підребер’ї, що віддають в праве плече, праву лопатку, праву ключицю, шию справа, що супроводжується блювотою гіркотою, сухістю в роті, шкірним свербежем, підвищенням температури тіла, ознобом.

2. Потім з’являється жовтушність у деяких пацієнтів.

3. Потім слід напруга і різка болючість в правому підребер’ї, в проекції жовчного міхура при огляді.

4. Після стихання нападу болю прощупується збільшений жовчний міхур і край печінки. Холецистографія й ультразвукове дослідження жовчного міхура виявляють камені на фоні вищеописаних змін жовчного міхура.

Хронічний некалькульозний Холецистит

Холецистит хронічний некалькульозний (безкам’яного) – хронічне, многопричинное запальне захворювання жовчного міхура, як правило, поєднується з порушенням функції жовчовивідної системи.

Бактеріальна інфекція відіграє провідну роль у захворюванні. Джерела інфекції різноманітні: захворювання ЛОР органів та стоматологічні захворювання (тонзиліти, синусити, парадонтоз), гінекологічні захворювання (аднексит), запальні захворювання сечовидільної системи (пієлонефрит, цистит), статевої сфери (запалення передміхурової залози), інфекційні захворювання кишечника. Шляхи проникнення інфекції, висхідний з кишечника в загальний жовчний проток, гематогенний (інфекція потрапляє в міхур з крові), лімфогенний (інфекція потрапляє в жовчний міхур по лімфатичних шляхах з інших органів), найбільш частими збудниками холециститу є: кишкова паличка, стрептокок, стафілокок, ентерокок. Можлива паразитарна інвазія жовчовивідних шляхів (лямбліоз, аскаридоз, трихінельоз). Травми жовчного міхура і печінки можуть послужити причиною холециститу.

Сприяючими факторами є:

1. Застій жовчі (дискінезія жовчних шляхів, вагітність, ожиріння, негативні емоції).

2. Порушення режиму харчування.

3. Впливу з боку органів черевної порожнини при розвитку в них запальних процесів..

4. Перенесений гострий холецистит.

5. Дисбактеріоз кишечника.

Основні механізми розвитку хронічного некалькулезного холециститу:

1. Дискінезія жовчних шляхів супроводжує будь-який випадок хронічного холециститу.

2. Спазми жовчного міхура і проток.

3. Проникнення в жовчний міхур інфекцій, що викликають запальний процес.

Клінічні симптоми хронічного холециститу:

1.Болі в області правого підребер’я, віддають в шию, праву ключицю, праве плече і лопатку, спину, ділянку серця, як правило, виникають після прийому жирної їжі, алкоголю, смаженої їжі, що супроводжуються нудотою, блювотою, гіркотою і сухістю в роті, болі інтенсивні, приступообразні або за іншим варіантом монотонні, постійні не дуже сильні.

2. Відзначається легка жовтушність білків очей, болючість в проекції жовчного міхура і печінки при пальпації. Біль при легкому постукуванні по правій реберної дузі. Біль при натисканні над правою ключицею.

Діагноз підтверджується при рентгенографії жовчного міхура – холецистографії, при цьому тінь жовчного міхура відсутній, рухова функція міхура і його випорожнення різко уповільнені, Є деформація жовчного міхура і нерівність контурів. При ультразвуковому дослідженні УЗД, розміри жовчного міхура зменшені, іноді навпаки збільшені, потовщені стінки міхура (більше 3 мм),стінки деформовані, скорочення жовчного міхура порушено.

Цироз печінки.

Цироз печінки – прогресуючий або рідше не прогресуюче, дифузне, хронічне, многопричинное захворювання печінки, яке є кінцевою стадією розвитку несприятливо протікають форм хронічного гепатиту, наслідком утрудненням відтоку жовчі або крові з печінки або генетичних дефектів і характеризується значним зменшенням маси функціонуючих клітин печінки, перебудовою структури та тканини печінки.

Цирози печінки за своїми варіантами можуть бути: вірусні, алкогольними, імунними, токсичними генетичними та ін. По стадії печінкової недостатності : компенсованими, субкомпенсированными і декомпенсированными. По активності: загострення, активна фаза, помірна активність, ремісія (неактивна фаза). Протягом цирозів може бути стабільним, повільно прогресуючих і швидко прогресуючим. Причинами цирозів можуть бути: хронічне зловживання алкоголем, активний вірусний гепатит, дія токсичних речовин, різке звуження печінкових ходів (жовчно-кам’яна хвороба), і ін Найбільш поширені види цирозу печінки алкогольний та вірусний.

Початкова стадія цирозу – стадія компенсації. У пацієнта є: помірні болі в області печінки і шлунка, що посилюються після їжі, фізичного навантаження, гіркота в роті, здуття живота; загальний стан задовільний, спочатку рівномірне збільшення обох часток печінки, надалі переважно збільшується ліва частка, при нормальних або зменшених розмірах правої частки, печінка щільна, повехності її нерівна, горбиста при пальпації, можливо виявити збільшення селезінки. При ультразвуковому скануванні печінки відмічається її збільшення, дифузні зміни в тканині печінки, збільшення селезінки. При радиоизотопном скануванні печінки дані ті ж.

Розгорнута стадія цирозу, у хворого з’являються ознаки декомпенсації: загальна слабкість, стомлюваність, болі в правому підребер’ї, в області шлунка, нудота, блювання, виражене здуття живота, гіркота і сухість у роті, зниження апетиту, схуднення, кровотечі з ясен, носа, свербіж шкіри, головні болі, імпотенція у чоловіків, розлади менструального циклу у жінок, ; виражена жовтяниця, атрофія скелетної мускулатури, підвищення температури тіла, атрофія статевих органів у чоловіків, гладенький, лакований язик, виражені червоні губи, червоні зірочки на тілі, печінка збільшена, щільна, часто не рівна, край закруглений, селезінка збільшена. При рентгеноскопії стравоходу варикозне розширення вен у верхній третині шлунка. Ультразвукове сканування печінки – збільшення печінки, дифузний характер уражень, розширення портальної вени.

Стадія вираженої декомпенсації.

Клінічні симптоми ті ж, що і в попередній стадії, але більш виражені і характерні. Також відзначається виражена жовтяниця, носові кровотечі, гематоми на тілі після ін’єкцій, головні болі, зниження пам’яті, порушення сну, зорові і слухові галюцинації. Виражені набряки, з’являється асцит (рідина в порожнині живота), розширення підшкірних вен передньої черевної стінки, не рідко накопичення рідини в плевральній порожнині праворуч, пупкова грижа, кривавий геморой, часто кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу і шлунка.

Починається прогресуюче зменшення розмірів печінки. При ультразвуковому скануванні печінки вона все ще збільшена, дифузний характер ураження, виражене розширення портальної вени. Фіброгастродуоденоскопія та рентгеноскопія шлунка – виражене варикозне розширення вен стравоходу і шлунка. Багато із зазначених ознак захворювання смертельні і часто хворий просто не доживає до всіх перерахованих симптомів хвороби.

Ділові новини E-NEWS.COM.UA

Соц закладки
Соц закладки