Хронічний гломерулонефрит

Зміст:

  • Симптоми і різновиди хронічного гломерулонефриту
  • Причини хронічної форми гломерулонефриту
  • Методи лікування

Хронічним гломерулонефритом називається дифузна імунна ниркова патологія запальної природи, при якій уражаються ниркові клубочки. Це призводить до різних порушень в процесах сечоутворення і фільтрації крові, а також до ниркової дисфункції. Захворювання може бути самостійним, або розвивається на тлі невилікуваного гострого гломерулонефриту та інших патологій.

Ця хвороба дуже небезпечна, протікає з періодичними загостреннями, частіше виникають навесні і восени після інфекції або переохолодження. Вражає чоловічу половину населення молодше 40 років і жінок у віці.

Симптоми і різновиди хронічного гломерулонефриту

Хронічний гломерулонефритХронічний гломерулонефрит часто розвивається без будь-яких ознак. З перебігом хвороби симптоми поступово наростають, але виявляють себе не так яскраво. У пацієнтів з’являються скарги на надмірну набряки, задишку і підвищений тиск постійного характеру. Зазвичай ці ознаки ніяк не пов’язують з гломерулонефритом, але, як показує практика, у більшості хворих саме набряки є характерним симптомом даного захворювання.

Крім цього, при гломерулонефриті хронічної форми у пацієнтів спостерігається зниження кількості сечі, що виділяється, в якій можуть бути кров’янисті домішки, а позивів до сечовипускання стає помітно менше.

При гломерулонефриті пацієнти часом відчувають постійну спрагу, а у видихуваному ними повітрі може відчуватися запах сечі. Хворі часто скаржаться на втому, їх постійно хилить у сон, у багатьох падає зір. Часто хворі починають різко набирати вагу, що пов’язано зі скупченням в організмі рідини через порушення в роботі нирок.

Існує кілька різновидів даної патології, для яких, крім перерахованих, характерні особливі ознаки:

  • Нефротичний форма характеризується дуже сильною набряклістю, а при аналізі крові виявляється підвищений холестерин і знижений білок. При нефротичному гломерулонефриті нирки можуть нормально функціонувати на протязі декількох років перебігу хвороби, поступово ведуть до ниркової недостатності. Паралельно починає розвиватися уремія, коли сечовина накопичується в крові, а білковий обмін порушується.
  • Підгострий злоякісний хронічний гломерулонефрит супроводжується постійною набряком обличчя і кінцівок, яскраво вираженою гіпертензією, серцевою недостатністю, токсичним отруєнням головного мозку (кров доставляє токсичні речовини з уражених нирок у мозок). Біохімія крові показує підвищений вміст сечовини та холестерину. Для цього різновиду гломерулонефриту характерний швидкий ріст інтенсивності симптомів.
  • Гіпертонічна форма супроводжується характерними порушеннями у серцево-судинній системі – це гіпертонія, судинні спазми, носові кровотечі, а також зниження зору і задишка. Приблизно у 20% хворих хронічним гломерулонефритом мають саме гіпертонічну форму захворювання.
  • Латентна форма,на думку лікарів, вважається найпоширенішою, вона діагностується майже у половини хворих хронічним гломерулонефритом. Для неї характерна клінічна бессимптомность, аналізи сечі показують незначні зміни (помірний вміст в сечі еритроцитів та лейкоцитів). В цілому, хвороба практично не турбує пацієнта, але все ж повільно прогресує.
  • Гематуричний форма характеризується супутньою анемією, незначним набряком і симптомами гематурії (наявність в сечі великої кількості еритроцитів).
  • Змішана форма діагностується приблизно у 10% пацієнтів і характеризується стійкою гіпертонією, постійної набряком і наростаючими уремическими симптомами (безсоння, слабкість, нудота, носові кровотечі).

до змісту ?

Причини хронічної форми гломерулонефриту

Головною причиною захворювання медики називають гострий гломерулонефрит, який не був вилікуваний до кінця, або ж хронічна форма стала його ускладненням. Але виділяють і призводять до захворювання фактори:

  • Перенесені захворювання інфекційної природи – фарингіт, гайморит, ангіна, аднексит, грип, краснуха, вітряна віспа, сепсис, холецистит, хвороби зубів і ін)
  • Переохолодження
  • Системні патології (ревматизм, системний вовчак, геморагічний васкуліт та ін)
  • Токсичні отруєння (ртуть, розчинники, свинець)
  • Спадкова схильність або вроджена дисплазія нирок
  • Реакція на сироватку або вакцину, лікарський чи алкогольне отруєння
  • Низький імунітет

до змісту ?

Методи лікування

Лікування і догляд при хронічній формі гломерулонефриту визначаються, виходячи з інтенсивності прогресування захворювання і його клінічної форми. В цілому лікування має кілька складових:

Медикаментозна терапія

Передбачає активне симптоматичне лікування. При активному лікуванні пацієнту призначаються: імунодепресанти (цитостатики або глюкокортикоїди), протизапальні препарати (ибуфен, індометацин, аспірин), препарати для покращення ниркової мікроциркуляції (антиагреганти та антикоагулянти).

Симптоматичне лікування спрямоване на усунення окремих симптомів, а також на ускладнення, що розвиваються на тлі хронічного гломерулонефриту. При такій терапії хворому можуть призначити препарати для зниження тиску, діуретики (сечогінні), препарати для нормалізації вмісту в крові кислот і білків, для відновлення роботи нирок.

Дієта

Дієта спрямована на забезпечення нирках щадного режиму, поліпшення виведення продуктів речовинного обміну, зниження набряклості і тиску. Вона передбачає суворе обмеження білкової їжі, рідини, солі. Їсти часто і потроху. Допускаються свіжовичавлені овочеві або фруктові соки.

Дотримання режиму

Особливості режиму багато в чому залежать від клініки захворювання, але для всіх будуть доречні рекомендації: не переохолоджуватися, берегтися від психічної і фізичної перевтоми. Вдень обов’язково потрібно влаштовувати «тиха година». Неприпустимо працювати в нічну зміну, в приміщеннях з підвищеною вогкістю або температурою, а також на вулиці в холодну погоду. Крім того, обов’язково систематично лікувати хронічні інфекційні захворювання (носоглотки, горла, зубів), оскільки вони можуть спровокувати загострення гломерулонефриту.

В якості профілактики хронічного гломерулонефриту слід відмовитися від алкоголю, збалансовано харчуватися, зміцнювати імунітет, вчасно лікувати інфекційні хвороби.

Поділитися з друзями:
Відповіді на питання