&a

Вітряна віспа (вітрянка – на латині varicella) – це гостре вірусне захворювання, основними симптомами якого є: висип на шкірі (маленькі червоні пухирці з прозорою рідиною), а також супроводжується лихоманкою, підвищеною температурою, слабкістю, швидкою стомлюваністю.

Збудник: вірус який збуджує хвороба належить до групи герпесу. Вірус для всіх тварин не представляє небезпеки, летючий, у зовнішньому середовищі довго не живе.

Джерела: – хворобою можна заразитися від хворого на вітряну віспу, або хворого герпесом, в основному заражаються повітряно – крапельним шляхом, але іноді можлива передача захворювання шляхом від хворої вагітної матері до плоду. Сприйнятливість до вітряну віспу дуже висока. Група ризику-дошкільнята, діти 7 – 11 років, поодинокі випадки зустрічаються у дітей у віці до 2 місяців і дорослих. Найбільш часто піддаються захворюванню в холодну, сиру погоду: восени, чи взимку. Вірус входить через слизову оболонку верхніх дихальних шляхів. Через кров він потрапляє в епітеліальні клітини шкіри і слизові оболонки. Зафіксовані випадки ураження внутрішніх органів: печінки, селезінки, підшлункової залози та інших. Характерно, що після перенесеного захворювання вітрянкою виробляється стійкий імунітет.

Клініка захворювання: вітрянка починається з підвищення температури і одночасно висипанням на шкірі на шкірі. Через 3 – 4 днів з’являються дрібні освіти зразок плям або вузликів являють собою початковий етап висипання. По закінченню деякого часу вони трансформуються в якусь подібність бульбашок, які, в свою чергу, десь через 2 дні лопаються і підсихають.

Появи висипу можливо на багатьох частинах тіла, переважно на голові та обличчі або шиї, тулубі, або ж кінцівках.

Діагностика: при прогресуванні хвороби присутні наступні симптоми: підвищення температури, лихоманка, на одному і тому ж ділянці шкіри можна спостерігати різні ступені трансформації висипки. При лабораторній діагностиці спостерігається збільшення ШОЕ. Дослідження включають виявлення вірусу шляхом світлової мікроскопії внутрішнього вмісту пухирців методом сріблення.

Ускладнення захворювання: можливість розвиток різноманітних гнійних ускладнень: коньюктивитов, кератитів, паротитів, стоматитів, сепсис та інші. Переважно ускладнення зустрічається у дорослих.

Лікування: зазвичай вітрянка лікується в домашніх умовах. Суть лікування – прискорити проходження процесу підсихання пухирців і ізоляція уражених частин тіла від зараження вторинною інфекцією. Для цих цілей можна використовувати як «зеленку», так і розчин «марганцівки». Якщо є ознаки вторинного зараження чи забруднення елементів висипу можна використати звичайний розчин перекису водню. Вітряна віспа супроводжується свербінням в місцях рясних висипів. Для полегшення хворим можна змащувати шкіру гліцерином, накласти тампони, змочені спиртом або водою з оцтом.

Правда, в останні роки позитивні результати дають використання противірусних препаратів, а також, в окремих випадках, використання антибактеріальних засобів. Якщо хворобу вдається виявити вчасно, то терміни гарячкового періоду коротшають, висип рідше з’являється і є надія уникнути ускладнень.

Важливим заходом для попередження появи вітрянки є профілактичні заходи: це своєчасне виявлення шляхом медогляду в дитячих навчальних закладах та ізоляція хворих. За ними закріплено диспансерне спостереження на період хвороби і реабілітації.

Нагляд епідеміологів займається обліком та реєстрацією хворіли, ретельно і систематично аналізує прояв інфекції і проводить скринінгу населення методом випадкового вибору.

Соц закладки
Соц закладки