Вакцинація дітей — справа звична. Практично кожен з народження отримує щеплення від тих чи інших захворювань. Завдяки цьому давним-давно не було епідемій кору, дифтерії, кашлюку, поліомієліту, правця та інших смертельно небезпечних інфекцій. Як і в інших країнах з розвиненою медичної системою.
А адже ще сто років тому число жертв цих інфекцій обчислювалася сотнями тисяч. Особливо страждали маленькі діти. Однак чим більше людей брали участь у програмі імунізації населення, тим стрімкіше скорочувалася кількість випадків захворювань.
Сьогодні, якщо судити за даними європейського бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), планова вакцинація проти більшості керованих інфекцій щороку рятує життя і здоров’я трьох мільйонів дітей. А вакцини, які медики планують розробити в найближчі 5-10 років, врятують ще 8 мільйонів дітей.
Історична щеплення від віспи дитині.
Почалася ж епоха загальної вакцинації ще в 1796 році. Саме тоді англійський аптекар і хірург Едвард Дженнер вирішив досвідченим шляхом перевірити старовинну прикмету. Вона свідчила, що доярки, які перехворіли безпечної коров’ячою віспою ніколи не занедужують натуральною, яка в ті часи викошував населення цілих міст. Дженнер прищепив коров’ячу віспу восьмирічному хлопчику. А через півтора місяця заразив його збудником натуральної віспи, і дитина… нею не захворів. Однак використовувати цей метод для широкого імунізації було не можна. Занадто великими були побічні ефекти такої вакцинації.
Через майже сто років після першої вакцинації французький мікробіолог Луї Пастер зміг експериментальним шляхом послабити хвороботворність збудників інфекції. І він приготував з них основу для щеплень. У 1881 році Пастер створив вакцину проти сибірської виразки, а через 4 роки — проти сказу.
Планова імунізація – безкоштовна вакцинація.
Згодом вчені всього світу розробили різні види вакцин проти багатьох інфекцій. Деякі з них медики застосовують для планової імунізації, інші — лише в разі прямого контакту пацієнта з інфекцією, треті — для вакцинації певних груп населення.
Причому така вакцинація безкоштовно, що є профілактикою хвороб. Закупівлю вакцин бере на себе держава або роботодавець. Вигода такого підходу зрозуміла. Адже якщо не витратити кошти на запобігання хвороби, потім доведеться витрачати їх удвічі більше на її лікування.
Вакцинація щепленнями — зараження організму інфекцією в легкій формі.
Вакцинація, по суті, являє собою зараження організму тією або іншою інфекцією в легкій формі. Здоров’я вакцинованого людини від цього не страждає. Зате його імунна система близько знайомиться з ворогом і виробляє спеціальні антитіла, які допомагають з ним боротися. Згодом, якщо в організм потрапить якась зараза, то він вже зможе з нею впоратися. Тобто щеплення — це свого роду тренування імунітету в умовах, наближених до екстремальних.
Вакцини виробляються на основі різних матеріалів. Так, препарати для профілактики краснухи, кору, поліомієліту, туберкульозу та епідемічного паротиту називають живими. Оскільки їх роблять з ослаблених, а тому нешкідливих відповідних штамів мікроорганізмів.
Існують і так звані корпускулярні вакцини, до складу яких входять ослаблені або вбиті компоненти часток того чи іншого вірусу. Вони підходять для профілактики вірусних захворювань різної природи.
Методи виробництва вакцин проти гепатиту B
Для виробництва рекомбінантних вакцин фармацевти застосовують методи генної інженерії. Зокрема, вони вбудовують ген інфекційного мікроорганізму в дріжджові клітки, які після такої процедури починають активно виробляти антигени.
Це молекули, які змушують організм виробляти антитіла до інфекції. Згодом фармацевти ці молекули виділяють з дріжджів, очищають їх і готують вакцини проти гепатиту B та вірусу папіломи людини.
Крім того, в деяких випадках виробники вакцин використовують анатоксин, який отримують з бактеріальних екзотоксинів, позбавляючи їх отруйних властивостей.
Втім, спосіб виробництва вакцини і матеріал, на якому вона заснована, особливого значення не має. Принаймні, для тих, хто буде користуватися цією вакциною, дитина або доросла людина. Головне, щоб вона була ефективною проти інфекції.
Побічні ефекти застосування вакцин у дітей
Як би нам не хотілося, але без побічних ефектів при застосуванні вакцин не обійтися. Оскільки вони викликають в організмі нехай і слабкий, але інфекційний процес. І наскільки будуть важкі його симптоми, залежить від властивостей конкретного організму дитини. У одних людей після щеплення лише трохи підвищується температура і червоніє місце ін’єкції. В інших — воно помітно опухає і починається лихоманка. А щеплення у п’яти із ста дітей від кору, краснухи та епідемічного паротиту можуть викликати появу на шкірі невеликий висипки. Дуже рідко, але можливо, що вакцинація призведе до сильної алергічної реакції — набряк Квінке, анафілактичного шоку. Однак подібне може статися і від інших причин: вживання харчового продукту, прийому ліків. Тому не варто панікувати. Краще максимально мінімізуйте шкоду, яка теоретично може завдати щеплення дитині.
Як це зробити? Першим ділом в день щеплення обов’язково відвідайте лікаря для профілактичного огляду. І розкажіть йому про алергіях, недавніх хворобах і недугах своїх або дитини. Не забудьте також поставити медпрацівника про те, які ліки ви або ваша дитина приймаєте. Врахуйте, що не можна проводити вакцинацію дітей, якщо дитина погано почувається, страждає дефіцитами імунітету або аутоімунними захворюваннями.
На що звернути увагу після проведення щеплень
Варто також поберегти дитину або себе протягом декількох днів після щеплення. Тобто не переохолоджуйтеся, не переїдайте, зменшити фізичні навантаження, відмовтеся від прийому спиртних напоїв.
До речі, співробітники прищеплювальних кабінетів володіють спеціальним допуском. Його дають тим, хто отримав відповідне навчання, включаючи навички надання невідкладної допомоги при поствакцинальних ускладненнях, як у дітей, так і дорослих людей.
До чого призводить право батьків відмовлятися від вакцинації дітей
Останні 10 років план з вакцинації населення виконувався як мінімум на 90%. Цього було достатньо для того, щоб уникнути епідемій. Проте в нинішньому році положення з імунізацією помітно погіршився. Так, за 9 місяців 2013 року медпрацівники виконали план щеплень лише на 73,3%, у тому числі з вакцинації дітей на 64,4%.
Яка причина цього? Важко сказати точно. Але тут позначається і недолік медпрацівників. Особливо в селах. Однак найбільшу роль тут зіграли зміни в законодавстві. Зокрема, тепер у батьків є право відмовитися від вакцинації дітей. Причому вони можуть водити нещеплених діток у школу та дитячий садочок, що раніше було заборонено.
В результаті медики отримують відмова від імунізації. У тому числі від пентавакцины проти дифтерії, правця, кашлюку, кору, краснухи, поліомієліту, гепатиту B і від АКДП (Адсорбована коклюшно-дифтерійно-правцева) вакцина. Ще дуже багато жителів міст і областей без поважних причин не прийшли на щеплення, хоча медики їх запрошували. Тобто захворій будь-який з них який-небудь інфекцією, може спалахнути епідемія.
А підчепити заразу є де. Наприклад, у багатьох країнах, медики реєструють спалахи кору: Росія, Україна, Німеччина, Туреччина, Румунія, Ізраїль… Крім того, по європейському регіону «гуляє» дикий штам вірусу поліомієліту.
Причому самим дітям не обов’язково побувати в далеких краях, щоб заразитися цими смертельними захворюваннями. Досить буде поспілкуватися з ким-небудь з дорослих, які приїхали з-за кордону і які привезли інфекцію у своєму «багажі».
Учасники антивакцинального руху виступають проти щеплень вакцинації
Останнім часом все частіше люди відмовляються від щеплень за ідейним, так би мовити, міркувань. Хтось впевнений у шкоді вакцин, хто виступає проти них в силу релігійних переконань. Хоча зовсім недавно, в радянські часи, ні в кого і думки не виникало відмовлятися від імунізації.
Думаєте, рух проти вакцинації — це ознака нових демократичних часів? Помиляєтесь! Воно існує стільки ж, скільки і вакцини. Тобто вже більше двохсот років. Причому спочатку противники щеплень діяли кожен сам по собі. Проте в другій половині XIX століття вони стали об’єднуватися в організації. Солістами були прихильники альтернативної медицини: гомеопати, хіропрактікі, травники.
Але особливий розмах антипрививочное рух набув в наші дні. Оскільки у його поборників з’явився такий необмежений ресурс для просування своїх ідей, як Інтернет. Сьогодні в Мережі існує незліченна безліч сайтів про шкоду вакцинації дітей та дорослих. Причому всі вони мають спільні риси. Зокрема, містять скопійований одне в одного інформацію, текст якої рясніє перехресними посиланнями. При цьому на наукову літературу ніхто з авторів статей не посилається. Зате вони дуже емоційно розповідають про шкоду щеплень, призводять біомедичні та інші наукові дані, які «ретушують» на користь власних доводів. Це все змушує довірливих або недостатньо освічених людей відмовлятися від щеплень. А між тим аргументи сучасних антивакцинаторов практично нічим не відрізняються від того, що говорили їхні колеги в XIX столітті.
Зокрема, одна з страшилок, якій противники щеплень лякають народ, — теорія змови фармацевтів. Нібито виробництво вакцин — це надзвичайно розвинений і прибутковий бізнес. Тому виробники вступили в змову з медпрацівниками, співробітниками дослідних установ та іншими посадовими особами. Все для того, щоб нав’язати людям свої вакцини і отримати комерційну вигоду. При цьому щеплення, за твердженням антивакцинаторов, або взагалі не діють, або приносять мінімальну користь, яка не виправдовує ризик побічних ефектів.
Ще учасники антивакцинального руху стверджують, що офіційні органи перекручують або підтасовують дані статистики про зв’язок між вакцинацією і зменшенням захворюваності. Те ж саме вони роблять і з інформацією про виникнення епідемій після масових відмов населення від щеплень. Випадки ж захворювання віспою, дифтерію, кашлюк, поліомієліт, правець та кір помітно зменшилися в XX столітті лише тому, що загальний рівень життя населення планети покращився. І загальна вакцинація тут ні при чому. Вона взагалі зжила себе, оскільки сучасна медицина без праці виліковує більшість захворювань.
Загалом, перерахувати всі аргументи противників вакцинації складно. Однак треба зазначити, що вони бувають переконливі в своїх доводах. Але варто пі вірити в них? Це вирішує кожен сам за себе. От нещодавно одна з мешканок вже поплатилася за свою довірливість. Вона відмовилася робити щеплення своїй дитині, і той захворів на кір. Медикам в цей раз вдалося врятувати життя своєму маленькому пацієнтові. Однак ризик смерті дитини був великий. Але виправданий він?
