Сім’я – це основа в процесі виховання особистості. Відносини в сім’ї є основоположними в наступних відносинах дитини з оточуючими його людьми, з суспільством, в якому він живе. Треба зазначити, що дуже часто відносини між батьками транслюються і моделюються вже виросли дитиною в його власну сім’ю. Соціальне виховання дітей — це виховання, спрямоване на сприйняття і засвоєння знань і норм поведінки певної культури, в цьому процесі дитина сприймає і засвоює ціннісну систему. Соціальне виховання дітей – процес, у якому обидві сторони надають один на одного взаємний вплив. Характер і особливості темпераменту дитини впливають на її батьків. І, у свою чергу, характер і менталітет батьків як ніщо відбивається на тих способах виховання, які вони застосовують.
Цілі, які переслідує соціальне виховання дітей
Соціальне виховання дітей ставить своєю головною метою донести до дитини ціннісні орієнтації, стандарти поведінки, основні моральні норми. Досягти цієї норми можна методами заохочення, мотивації дітей, при необхідності — застосування заходів покарання. Батьки повинні бути в першу чергу прикладом дитині, щоб він прагнув наслідувати їм, переймав особливості їх поведінки, спілкування з оточуючими. Важливе значення у процесі соціального виховання відіграють і оточуючі, друзі, сусіди, однокласники.
У сім’ї повинна бути правильно і раціонально організована життя, діяльність всіх членів сім’ї повинна бути підпорядкована загальним цілям, відносини повинні будуватися на повному взаєморозумінні, довірі, а характер спілкування між домашніми повинен бути в міру демократичним. Правильне соціальне виховання дітей залежить від того, який культурний, освітній і педагогічний рівень батьків.
Основні методи
В процесі соціального виховання дітей батьки керуються наступними методами:
- заохочення за гарне правильне поведінка;
- осуд у разі порушення дитиною встановлених правил і норм поведінки;
- самі батьки добре і глибоко розуміють внутрішній світ своєї дитини, між ними та дітьми налагоджене хороше взаєморозуміння;
- батьки є для дитини гарним прикладом для наслідування.
Якщо батьки неуважні до дитини, налаштовані до нього недоброзичливо, відповідною реакцією буде вороже ставлення до них (як відверте, так і приховане). Дитяча жорстокість, часом несвідома і нічим не мотивована, насправді викликається глибокими дитячими переживаннями. Постійне почуття провини, тривожність, низька самооцінка – це результат загоняемой всередину безсилою агресії.
Правильне соціальне виховання дітей можливе, коли батьки:
- свої вимоги до дитини роз’яснюють, втягують у це обговорення дітей;
- користуються своєю батьківською владою тільки в самому крайньому випадку;
- хочуть бачити свою дитину не лише слухняним, але і незалежним у судженнях;
- беруть до уваги думку дитини, не керуються тільки дитячими бажаннями, часом егоїстичними і нераціональними.
Все це ефективно впливає на формування дитини як ініціативної, активної, самостійної особистості, здатної відповідати за свої вчинки.
Крайнощі (як в одну, так і в іншу сторону) ніколи до хорошим результатам не приводили. Батьківський авторитаризм може зіграти негативну роль, дитина може відштовхнутися від тата і мами, буде усвідомлювати себе в сім’ї недооціненим, небажаним членом, від якого нічого не залежить. Навпаки, зайвий лібералізм може призвести до того, що у дитини виникне свідомість того, що батькам абсолютно все одно, що відбувається з ним, раз вони йому все і завжди дозволяють. І в одному, і в іншому випадку формування дитини буде з «перекосом». І тут головне завдання батьків – знайти «золоту середину».