Розділ I – Короткий опис філософії стародавнього світу
Розділ II – Філософія Стародавнього Китаю
Розділ III – Філософія Стародавньої Індії
Розділ IV – Філософія стародавнього Єгипту
Філософія Стародавнього Сходу є не багато старше європейської філософії. Саме тут сформувалися головні світоглядні концепції, в яких як міфи так і релігія об’єдналися з науковими навчаннями. Найбільш впливові і відомі філософські вчення були в Індії та Китаї. Загальними рисами, які були характерні філософії Стародавнього Сходу, вважаються наступні.
Ну, по-перше, вони характеризувалися як неповні відділення предфилософии. По-друге, філософію стародавнього Сходу характеризувало те, що наукові знання суттєвим і адекватним чином у філософії не відображалися. По-третє, даної філософії характерний традиціоналізм. На відміну від західної філософії, в якій був характерний скепсис в її пошуках істини, давньосхідна філософія заперечувала сумніву, вона базувалася на сталості традицій а так само на спадкоємності поколінь.
Перші філософські вчення з’явилися в Ассирії, Вавилоні, Месопотамії та Єгипті. Тут на межі IV-III тис. до н. е. вже виникла писемність, що означало виникнення зачатків абстрактної думки. Багато народів Стародавнього Сходу в даний період ще не мали основних впорядкованих загальнофілософських систем, однак рівень становлення мистецтва і наук був вже на досить високому рівні. У Стародавньому Єгипті, наприклад, філософська думка починала свій шлях від релігійного поняття логічного, філософського тлумачення міфів. У Стародавньому Вавилоні виникнення філософії було пов’язано зі стрімким розвитком наукових знань, а так само з формуванням особливого раціонального ставлення як до природи, так і до людей.
В середині I -го тисячоліття до н. е. в Індії і в Китаї почала утворюватися власна оригінальна філософія – це була давньосхідна філософія. У цих державах в особливих економічних, суспільно-політичних, соціальних і духовних умов була притаманна особлива духовна атмосфера, яка в більшій мірі сприяла народженню філософської ідеї. 
Філософія Стародавнього Сходу коротко 1Философия Стародавнього Сходу з’явилася як дозвіл протиріч, які були присутні між міфологічним тлумаченням світобудови та новим знанням і мисленням. Однак з’явилася давньосхідна філософія не з міфології, а з світоглядних перехідних форм, саме їх можна тлумачити як предфилософию. На цьому рівні формування знань поряд з міфами є і особливі «философемы», т. е нерозвинені зачатки філософської ідеї.
Закономірності становлення філософії Стародавнього Китаю, а так само Стародавньої Індії мають єдині закономірності. Насамперед, самосвідомість двох найдавніших народів конструировалось в основному на основі родових субстанциально-генетичних взаємозв’язках. У самих перших концепціях світогляду природа і людина трактувалися як окремі частини єдиного цілого. Види пізнання в цих філософіях були дуже схожі. Крім того, рід був основною рушійною силою зміни свідомості людей. Ще для китайської та індійської культури була властива опозиція тілесного і духовного . Тому саме в цих країнах в якості предфилософской ідеї виникли міфи, ритуали і табу як основи становлення філософії.
Перша філософія Стародавнього Сходу закладала основний фундаментальні підстави для так званого культурного традиціоналізму глибоко у свідомість людини. По суті, ця філософія починає обслуговувати соціально-економічні інтереси системи, які в цих 2-ух країнах проіснували до ХХ ст. Філософія Індії і Китаю володіла власними індивідуальними особливостями. У Китаї філософські школи співвідносилися з конфуціанством, в Індії з буддизмом і брахманизмом. В Індії ні одна з шкіл не зуміла придбати свій офіційний пріоритет, проте в Китаї, конфуціанство досягло статусу офіційної ідеології країни.
Так само можна не згадати багато про культуру і про цивілізаціях стародавнього сходу.
