Додатковий матеріал до заняття «Тополя»

Рухливі ігри:

Узбецька народна гра «Білий тополя, зелений тополя»

Гравці діляться на дві рівні групи і шикуються в дві шеренги обличчям один до одного. Гравці, які стоять у кожній шерензі, беруться за руки на відстані витягнутих рук. За сигналом стоять в одній шерензі звертаються до вартим в іншій шерензі:
– Білий тополя, зелений тополя! Від нас хто вам потрібен?
Гравці, що стоять в іншій шерензі, називають ім’я одного з учасників гри протилежної команди. Гравець, чиє ім’я назване, біжить до протилежній шерензі, щоб розірвати ланцюг, утворену гравцями. Якщо йому вдасться розірвати ланцюг, то він повертається до своєї шерензі, забираючи з собою когось з гравців тієї команди, де розірваний ланцюг. Якщо який біг не вдається розірвати ланцюг, то він переходить в іншу шеренгу, збільшивши тим самим кількість учасників цієї команди.

Правила гри. Називається ім’я тільки одного гравця. Ланцюг можна розірвати в будь-якому вузлі тільки з однієї спроби.

Киргизька народна гра «Тополя (Терек)»

Вибирається ведучий – це тополя. Він стоїть у центрі кола. Грають, розташовуючись по колу, присідають. Гра починається після виголошення слова «Тополя!» Знаходяться в колі діти домовляються між собою умовними знаками, діями (кивком або поворотом голови, підморгуванням, змахом руки і т. д.) і швидко міняються місцями. Ведучий у цей час прагне зайняти звільнене місце. Що залишився без місця стає ведучим. Гра триває. Виграє той, хто жодного разу не був ведучим.
Правила гри. Мінятися місцями можуть діти, які через одного, двох і т. д. гравців: гравцям-сусідам це робити заборонено. Одночасно можуть мінятися місцями кілька пар. Про це гравці домовляються заздалегідь.

Сторінки історії:

Цікаві факти про тополі

У давнину люди вважали, що якщо щось болить, то цим місцем треба притулитися до тополі або покласти на хворе місце тополиний брусок. А ще тополю можна поскаржитися, якщо погано на душі чи хтось образив, при цьому тополя потрібно обійняти руками і постояти так кілька хвилин. Тополя вижене смуток і принесе полегшення.

Родова назва походить від лат. populus — народ, так як тополя висаджувався навколо площ та інших місць народних зборів.

Легенди про тополі:

Одна з легенд розповідає про те, що жив на світі благородний і сміливий лицар. Більшу частину свого життя він проводив у походах і на лицарських турнірах. А дамою його серця була прекрасна Фея, яка вірно чекала свого лицаря в замку на острові посеред озера. Мріяла вона про те, що лицар втомиться битися і залишиться з нею не на день, два, тиждень, а на все життя. Але, на жаль! Знову і знову, скочивши на коня, їхав він в далекі країни, де чекали нові битви. Жодного разу в своєму житті не зазнав лицар поразки. Але одного разу меч зрадника вдарив його у спину і впав лицар на землю, обливаючись кров’ю. Все, що встиг він, – вимовити ім’я коханої своєї феї. І зараз вона опинилася поруч з ним, але врятувати кохану було не в її силах, тоді і вона перетворила його в тополю, який став рости біля мурів замку. Тепер нікуди він не міг піти від своєї коханої, ось тільки замість слів любові тихо шелестіла під її вікном гілками.

«Тополь, гранат і кипарис»

На морському узбережжі в чотирнадцяти верстах від Алушти жив чесний рибак з добродетельною жінкою. Це були надзвичайно лагідні і добрі люди. Їх ветха хатина завжди була відкрита для подорожніх, які знаходили в ній притулок і нічліг. А бідні вдови та діти-сироти отримували тут не тільки їжу, але й слова ласки і розради.
Що і говорити, навколишні жителі глибоко поважали рибака і його дружину. Добра слава йшла про них по Криму. А поруч з доброю йшла слава худа — про дітей цих чесних людей, про трьох дочок рідних.
Старшу дочку звали Тополевої. На вигляд вона була потворною, маленького росту, незграбна. А за характером — зла-презлая. Щоб досадити сусідам, вона піднімалася на даху, підслуховувала чужі таємниці, а потім розголошував їх по всьому узбережжю. Але все жахливіше було в ній. що вона день і ніч проклинала своїх батьків за своє каліцтво, за свій крихітний риє.
Друга дочка. Граната, схиблена на рожевому кольорі. Вона дорікала батька і матір за те, що вона не красуня і що у ніс не рожеві щічки. От якщо б вона була рожевою, як квітка, всі перехожі зупинялися б і дивилися на неї з захопленням.
Що стосується молодшої, Кипариси, то вона була красива і мала веселою вдачею. Але під впливом старших сестер теж насміхалася над батьком і матір’ю. Мовляв, народили її на світ божий не вдень, а вночі, тому вона така жвава і смішлива.
Важко було батькам чути закиди своїх дітей.Але що поробиш? Любов батьківська сліпа і безпорадна. Старики мовчки зносили витівки своїх дочок, терпіли від них глузування. І, щоб уникнути неприємностей, часто йшли в гори. Там вони жили по кілька днів.
Одного разу, коли вони були вдома, у хатину увірвалися всі три дочки. Розлючені якимось вуличним подією, вони з кулаками накинулися на батька й матір, і почали бити їх. — О небо, — заблагали батьки. — Чи є сили, які змогли б захистити нас від наших дітей!
Не встигли вони вимовити ці слова, як невідомо звідки пролунав голос:
— Тополина! Ти клянешь своїх батьків за те, що народилася карлицей. Так стань же найвищим деревом, яке завжди буде без квітів і плодів. Жодна птиця, крім ворона, не буде вити на тобі гнізда…
— Граната! Твоє бажання здійсниться. Ти станеш деревом з рожевими квітами, і всі будуть зупинятися і захоплюватися ними. Але ніхто не нахилиться, щоб понюхати ці красиві квіти, тому що вони не будуть мати запаху. Плоди твої, яскраво-червоні в середині, не наситять нікого і не вгамують нічиєю спраги, тому що вони не будуть дозрівати…
— Кипариса! Тебе спіткає доля твоїх сестер. Ти нарікала на свій веселий норов — ти станеш красивим рослиною і сумним…
Переплутані смерть дівчата кинулися з хатини. За ними вибігли батьки. Але дітей своїх вони вже не побачили: у дворі стояли три доти невідомих дерева. Одне злетіли увись свої віти, немов хотіло стати сшє вище, інше було посипано рожевими квітами, а третє застигло в сумному мовчанні.
І назвали люди ці дерева іменами трьох дочок — тополя, гранат і кипарис.

Малювання з елементами аплікації

На аркуші паперу (тонованому блакитним кольором) діти малюють тополя. Після висихання фарби на гілки наклеюється «тополиний пух» з вати.

Додаткова література:

На могутньому тополі…

На могутньому тополі
Дружно нирки лопнули,
А з кожної нирки
Вилізли листочки.
Розгорнули трубочки,
Распушили спіднички,
Обтрусилися,
Посміхнулися,
І сказали:
«Ми прокинулися!»
(Саша Чорний)

«Тополя»

Був колись
Топольок
З нігтик.
Став тягнутися вгору
Росток.
Вночі виріс
На вершок.
Увечері підріс
Трохи
І побачив раптом –
Дорога.

Ох, яка непосида
Ця сама
Дорога.
Ходить-ходить
Без обіду
І туди,
І сюди –
Невідомо куди.

Не варто
І тополя.
Тягне гілки
Вище,
Вище,
Щоб побачити,
Як під дахом
Ловить краплі
Жолобок.

Барабанить
Дощ колом…
Тополя
Зростанням став
Як будинок.
Раніше бачив
Тільки двір,
А тепер –
Такий простір!

Виростає
Тополя – вище!
Бачить даху,
Знову даху.
Ох, як багато
Дітлахів! Встав навшпиньки
Трохи,
Щоб на шкільний двір
Поглянути.
Пошепки покликав
Хлопчаків –
Може, хто-небудь
Почує.
І знову зростає,
Зростає –
Гілкою небо
Дістає.

Раптом побачив
За будинками
Поле
З жовтими
Квітами.
Дуже тополя
Здивований –
Бачить світ
Зі всіх сторін.
Від великого
Удивленья
Захитався
Разом з тінню.
Раніше думав,
Що земля –
Тільки двір,
Будинки і діти.
Виявилося –
Є поля,
Є пагорби
На білому світі.

Теплий вечір
Над селом
Запалює
Місячне світло,
Біля тополі
Дерева
Збирають
Свою пораду.

Замовкають
Вишні, груші…
Всім деревам
Перед сном
Дуже хочеться
Послухати,
Що там видно
За селом.

І розповідає
Тополя
Про загадкові
Стежки,
Про колодязь
Дуже стародавній…

Тихо думають
Дерева:
«Добре бути
Тополями,
Бачити небо
За полями».

(Вангелі Спиридон)

Соц закладки
Соц закладки