Період Середньовіччя прийнято пов’язувати з загибеллю Західної Римської Імперії в 5 столітті, останнього цивілізованої держави в Західній Європі. Оплотом цивілізації і християнського світу на деякий час стала Східна Римська імперія, згодом перейменована в Візантійську. Східна Європа в Середні Століття початково являв собою територію, заселену переважно слов’янськими племенами. Згодом сюди здійснили переселення угорці і болгари, при цьому останні змішалися зі слов’янськими племенами, а угорці заснували нову державу, ворогуючі з Візантією. Слов’яни довгий час проживали у вигляді розрізнених племен, лише у 8 столітті утворилося болгарське царство. В 9 столітті також відбулося об’єднання Новгорода і Києва, в результаті якого в Східній Європі виникла нова, могутня держава – Київська Русь.
Хоча Візантійська імперія займала лише частину східноєвропейської території, вона суттєво допомогла розвинутися іншим народам. Це держава займала велику територію, до його складу входило чимало різних народностей, що врешті-решт зумовило і місцеві звичаї. На відміну від католиків, православні церковники допускали проведення богослужінь на будь-яких мовах, а не тільки на латині, що сприяло швидкому проникненню православ’я в язичницькі держави. Фактично, Східна Європа в Середні Століття перейняла нову віру, ідеологію, ремесла і архітектурні навички саме у візантійців. Хоча місцеві держави вели себе досить агресивно по відношенню до візантійцям, був налагоджений і культурний обмін. Болгарія і Київська Русь не раз проводили військові походи проти візантійців, що не завадило останнім укладати договори про союз, скріплений династичним шлюбом.
З часом феодальна система стала позначатися на добробуті східноєвропейських держав.
Східна Європа в Середні Століття (в середній період) незабаром постала у вигляді безлічі разрозненныхкняжеств, лише Польща, Угорщина і князівство Литовське зуміли зберегти чіткі межі. Серйозним ударом по країнам Східної Європи стало вторгнення монголо-татар Золотої Орди. Велика частина Руських князівств, а також Болгарія та інші території опинилися у владі ординців, в той же час на півночі завдали удару по Литві і Новгороду тевтонські лицарі, яких вдалося зупинити лише завдяки винахідливості Олександра Невського. Все це в комплексі на кілька століть загальмувало розвиток місцевих держав, лише з до 15 століття тут знову сформувалося кілька потужних держав, здатних захистити своїх громадян, і забезпечити стабільний розвиток.