Ректороманоскопія є одним з основних методів дослідження в колопроктології.
Розвиток волоконної оптики призвело до появи медичної спеціальності «ендоскопія«, впровадження в практику эзофагогастродуоденоскопов, холедохоскопов, фиброколоноскопов, сигмоидоскопов і т. д.
Однак, сігмоїдоскопія, яка пропонувалася на заміну ректороманоскопії, не дає можливості проведення багатьох маніпуляцій та операцій, які можна виконати через жорсткий ректоскоп.
Поява на початку сімдесятих років минулого століття жорстких ректоскопов з волоконним світловодом позбавило лікарів від існуючих раніше технічних проблем (слабка інтенсивність лампочок розжарювання, погані контакти в електричній системі ректоскопа, перегорання лампочки при проведенні електрокоагуляції апаратами хірургічної діатермії), однак сама методика проведення ректороманоскопії залишилася колишньою.
Підготовка до ректороманоскопії прямої кишки у проктолога
Навіть в положенні хворого в колінно-плечовому положенні для ретельного огляду всіх відділів прямої і дистальних відділів сигмовидної кишки досліднику доводиться приймати різні пози, нахилятися чи не вниз головою (задня стінка супраанального відділу), підійматися на сходинку крісла для введення ректоскопа на максимальну глибину.
Впровадження в медичну практику відеоапаратури дозволило з’єднати її з эндоскопами, проводити лапароскопічні операції, здійснювати відеоендоскопічні дослідження, зокрема, фиброколоноскопию, але існуючі відеокамери не пристосовані для з’єднання з тубуса ректоскопов.