Для того щоб діти були найщасливішими, всі батьки намагаються дати їм все тільки найкраще. Але, на жаль, сьогодні добрих людей не так багато. Духовне виховання дітей починається з поведінки самих батьків, які повинні попрацювати над своїм світоглядом.
Основні моменти в духовному вихованні дітей
Духовне виховання дітей повинно будуватися на тій підставі, що дитина – це особистість, він неповторний і індивідуальний. Дитина не є особистою власністю батьків, він має свою долю і свої життєві установки. Батьки часто помилково думають, що краще знають, що саме потрібно дитині, що йому належить робити в різних життєвих ситуаціях. Навіть на вулицях можна зустріти потворні сцени «виховання», коли батьки принижують, кривдять дітей, нав’язують свою точку зору ім. Це ознака відданого батьківського егоїзму, демонстрація дорослої влади.
Правильне ставлення до дітей полягає, насамперед, в усвідомленні того, що дитина – це дане Богом істота, що батьки зобов’язані виростити, виховати, направити в потрібне русло і правильно розвинути.
Незважаючи на малий вік дитини, його думка повинна заслуговувати на повагу. Голова дитини ще не наповнилася суспільними забобонами, а дитячі питання чисті, наївні і абсолютно невинні. Але дорослі або відмахуються від дитячих запитань, або ж несуть всяку нісенітницю, вважаючи, що малюк дурний і не зможе відрізнити брехню від правди.
З дитиною треба розмовляти на рівних, тільки тоді він вчиться швидше. Якщо дитину не розуміють, він не має поваги в сім’ї, то він буде шукати повагу і розуміння в іншому місці, найчастіше – на вулиці, а вихователями будуть не рідні та близькі люди, а вулиця з усіма витікаючими наслідками.
Дитина повинен сам відповідати за свої вчинки
Бажаючи відгородити дитину від життєвих негараздів, батьки не довіряють йому виконати те чи це. Якщо дитина не виконує важливе для нього справу, він не розвивається і позбавлений можливості пізнання світу. Свої помилки дитина має робити сам: не здійснюючи помилок, не можна бути самостійним, відповідальним і повноцінною людиною. В іншому випадку з часом вже повзрослевшее чадо виростає непристосованим до життя, інфантильним.
Як потрібно ставитися до інших дітей
Дитина обов’язково мусить вміти спілкуватися і піклуватися про інших дітей. Старших дітей треба змалку привчати до турботи про молодших братів і сестер, а молодші за віком діти повинні бути привчені слухатися старших.
Якщо ж у сім’ї росте одна дитина, є загроза, що при неправильному вихованні він може вирости егоїстом. Діти повинні вміти ділитися, їх треба вчити безкорисливості, причому стосується це не лише до рідних, але й до інших людей. Адже егоїзм скор на результат, він приносить в майбутньому спустошення, а здатність до безкорисливості дозволяє відчути себе щасливим, відчути політ душі. Виховати в дитині благородство – це означає навчити його поважати оточуючих, навчити ділитися з людьми. Благородний вчинок дитини завжди повинен бути заохочений.
Духовне виховання дитини неможливе без постійного, глибокого психологічного контакту з дітьми. Дитина має бути зацікавлений у всьому, що відбувається в його родині, знати і розділяти плани і цілі родини.
Не варто забувати і про такі методи духовного виховання дітей, як заборона та осуд. Причому осуд не повинно ображати дитину, повинно бути справедливою, адекватною, часом і різкою оцінкою дій і вчинків дитини. А розумне заборона дозволить дитині розумно співвідносити свої бажання і можливості для їх реалізації, позбавить від багатьох негативних сторін у поведінці дитини.