Одним з найбільш знакових моментів у слов’янській історії є хрещення Київської Русі. Однак процес цей зовсім не був швидким і легким, він був пов’язаний з великими труднощами. Незважаючи на те, що християнство повільно поширювалося по Русі і без підтримки князя, після введення Християнства як державної релігії у багатьох містах народ висловлював невдоволення, тому наслідки хрещення Русі коротко можна назвати неоднозначними. Найчастіше смута очолювалася волхвами, служителями язичницького культу.
Нова церква за Володимира перебувала ще в зародковому стані, і не мала чіткої структурної організації. Однак під час правління Ярослава Мудрого церква побудувала ієрархічну систему, на якій вона продовжує базуватися досі. У Києві створили митрополію, яку на той момент очолював візантійський митрополит. Митрополія поділялася на кілька єпархій, кожну з яких в більшості випадків також очолювали візантійці. Всього в князівствах Київської Русі, аж до вторгнення монголо-татар, висіло 16 єпархій.
З моменту створення і аж до 1447 року російська церква в усьому підпорядковувалася Константинопольському патріархату, всі вищі духовні особи призначалися з Візантії. За цей час лише два вихідця з народу Русі, Іларіон і Климент Смалятич, ставали предстоятелями.
За Володимира Великого почалося активне будівництво монастирів і церков, була побудована Десятинна церква. Згодом монастирі з’явилися практично у всіх містах давньої Русі. Князі активно підтримували церковне будівництво, щоб прискорити християнізацію, і донести офіційну віру до всіх куточків держави. У 1037 році почалося будівництво собору святої Софії, в 1050 році однойменний почали будувати в Новгороді.
У 13 столітті велика частина земель Русі виявилась під влади Золотої Орди. Тут наслідки хрещення Русі, коротко кажучи, прийняли несподіваний характер. Монголи не намагалися викорінити церкву і священнослужителів. Для них священики були людьми, близькими до демонів, яких монголо-татари побоювалися. Там, де язичницька віра слов’ян зазнала б поразки, і не дозволила б зберегти самобутність народів, що утворилися на місці Київської Русі, це зумів зробити Християнство.