Література стародавньої Русі, коротко описана в цьому розділі, з’явилася разом з приходом Християнства у Східну Європу. При цьому її розвиток було досить стрімким, оскільки як введення нової віри, так і створення писемності було у державних інтересах. Лист стало необхідним для всіх сфер життя суспільства і самої Русі, налагодження контактів з іншими державами було неможливим без складання документів.
В результаті появи писемності почало з’являтися все більша кількість перекладачів та переписувачів, крім того стали з’являтися і літературні твори на староруській мові, як перекладені, так і оригінальні. Література в першу чергу потрібна церкви, священики писали повчання, житія і багато інших творів. Крім того, стали з’являтися літописи, в яких описувалися військові походи і життя князів.
Завдяки князю Володимиру Великому, разом з Християнством з’явилася і література Київської Русі. Коротко проаналізувавши цей період, стане ясно, що ці два явища були взаємопов’язаними. В «Повісті тимчасових років», найдавнішому російською письмовому документі, вказується, що князь Володимир організував навчання дітей знатного походження писемності та читання. Згідно з цим документом в країні з’явилися переписувачі та перекладачі, завдяки праці яких з’явилися перші книги. Поступово в суспільній свідомості закріплювалася думка про необхідність освіти, без якої «не можна стати праведником, як не можна збудувати корабель без цвяхів».
Однак у рукописних документах Київської Русі мали не лише освітнє, але зовсім не обов’язкове для виконання утримання. Насправді в часи розквіту цієї держави була проведена велика робота. Багато документів були копіями документів з Болгарії та Візантії. У порівняно короткий термін давньоруські книжники ознайомилися з усіма існуючими в ті часи жанрами, і багатьма працями візантійських письменників і літописців.
Для істориків письмові джерела тих часів стали основним джерелом відомостей про Київській Русі, вдачу та звичаї її мешканців, про її історію, державний устрій. Також у письмовому вигляді збереглися основні джерела права тих часів, головним з яких вважається «Руська правда» часів Ярослава Мудрого.