Королі Середніх Віків – це правителі, переважно, європейських країн, серед яких велика частина держав являли собою абсолютну монархію. Їх влада була незаперечною, і практично нічим не обмежувалася, іноді правлячий титул міг бути змінений на імператорський або герцогський. Хоча правителі тих часів не обожнювалися, як це було в стародавні часи, влада, дана королям, вважалася даної понад. Деяким правителям навіть приписувалися чудодійні здібності, наприклад, вважалося, що королі Франції здатні вилікувати золотуху накладенням рук.
За процвітання і плодючість королівського роду молилися у всій державі. Що, втім, не заважало плести інтриги навколо королівської корони.
Бувало і так, що королі Середніх Віків визнавалися неугодними богу. Таке могло статися, якщо у короля не було спадкоємців, або ж якщо в країні відбувалися лиха. У Скандинавії цим користувалися досить часто в ході боротьби за владу, в інших європейських регіонах таке відбувалося рідше. З настанням епохи абсолютизму, божественності королівської влади перестали вірити, король вважався лише гарантом загального блага і порядку в державі.
З часом влада короля у деяких державах почала обмежуватися. В 9 столітті цьому сприяла склалася ієрархічна система. Держави постійно воювали між собою, Тому правителі зводили безліч замків, і ставили в них своїх наближених, досвідчених у військовій справі. Воїни, захисники держави, зайняли перше місце в політичному житті середніх віків – королі нерідко користувалися порадами, виділяли їм міста й цілі регіони. Саме військові з часом отримали судову владу і функції адміністрації.
Забезпечити повну безпеку для всіх своїх підданих королі не могли фізично, тому слабкі і бідні знаходили собі заступників, у ролі яких часто виступали багаті і впливові воїни. Найбільш успішним з них королі дарували землі, так звані феоди (алоди). Вони могли відрізнятися між собою за майновим станом, проте всі вони володіли неподільною владою над своєю територією. Така система носила назву феодальної, і призводила до постійної роздробленості та міжусобиці, з-за яких королі часто втрачали свою владу над країною.